Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні - Левко Лук'яненко
Чи не час збагнути, що почуття кровної спорідненості в українців навмисно ослаблене московськими окупантами аби роз'єднати нас?
Чи не час зрозуміти, що наша властивість — один і той же гріх чужинцеві простити, а своєму ні — плід ворожого впливу на нас?
Чи не час вичавити зі своєї свідомості антиукраїнські анекдоти, приповідки, наклепи та різні бридкі побрехеньки?
Не запобігаймо чужинецької ласки, ані похвали, не біймося їхніх зловмисних проклять, вернімо любов один до одного і будьмо самі собою!
Слава Богу, лиха колоніальна доба минулася, тож чи не пора поглянути в корінь: ми, українці — люди однієї крові. Це головне, і саме на цій єдності слід будувати наш спільний український дім — незалежну державу.
[1] Рудий В. Розп'ята Тиврівщина. — Тиврів Барська райдрукарня, 1993. — С. 53.
(обратно)[2] Рудий В. Розп'ята Тиврівщина. — Тиврів Барська райдрукарня, 1993. — С. 52.
(обратно)[3] Чуев Ф. Солдаты империи. — Москва: Ковчег, 1998. — С. 177–179.
(обратно)[4] Косик В. Україна в II світовій війні. — Львів, 1997. — Т.1. — С. 71.
(обратно)[5] Косик В. Україна в II світовій війні. — Львів, 1997. — Т.1. — С. 298.
(обратно)[6] СД — Німецька служба безпеки і розвідки, політична поліція (Прим. автора).
(обратно)[7] Косик В. Україна в II світовій війні. — Львів, 1997. — Т.1. — С. 365.
(обратно)[8] Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. — С. 607–608.
(обратно)[9] Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. — С.614.
(обратно)[10] Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. — С. 615.
(обратно)[11] Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. — С. 621.
(обратно)[12] Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. — С. 625.
(обратно)[13] Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. — С. 616.
(обратно)[14] Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. — С. 620.
(обратно)[15] Літопис УПА. — Т.2. — С. 129.
(обратно)[16] Кондратьев В. Оплачено кровью//Родина. — 1991. - № 6–7. — С.8.
(обратно)[17] Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж- Нью-Йорк-Львів, 1993. — С.380.
(обратно)[18] Чуев Ф. Солдаты империи. — Москва: Ковчег, 1998. — С. 175, 184.
(обратно)[19] Виноградов А. Тайные битвы XX столетия. — Москва: ОЛМА-Пресс, 1999. — С.14.
(обратно)[20] Виноградов А. Тайные битвы XX столетия. — Москва: ОЛМА-Пресс, 1999. — С. 448.
(обратно)[21] Виноградов А. Тайные битвы XX столетия. — Москва: ОЛМА-Пресс, 1999. — С. 450.
(обратно)[22] Чуев Ф. Солдаты империи. — Москва: Ковчег, 1998. — С. 314.
(обратно)[23] Кондратьев В. Оплачено кровью // Родина, 1991. - № 6–7. — С. 7.
(обратно)[24] Энциклопедия военного искусства. — Минск: Литература, 1997. — С. 203.
(обратно)[25] Энциклопедия военного искусства. — Минск: Литература, 1997. — С. 203.
(обратно)[26] Энциклопедия военного искусства. — Минск: Литература, 1997. — С. 205.
(обратно)[27] Кондратьев В. Оплачено кровью // Родина, 1991. - № 6–7. — С. 8.
(обратно)[28] Кондратьев В. Оплачено кровью // Родина, 1991. - № 6–7. — С. 8.
(обратно)[29] Энциклопедия военного искусства. — Минск: Литература, 1997. — С. 199.
(обратно)[30] Суворов В. День "М". — Черкассы: Инглес, 1994. — С. 225.
(обратно)[31] Мерцалов А. Под гипнозом сильной личности//Родина, 1991. - № 6–7.-С. 115.
(обратно)[32] Энциклопедия военного искусства. — Минск: Литература, 1997. — С. 208–209.
(обратно)[33] Энциклопедия военного искусства. — Минск: Литература, 1997. — С. 210.
(обратно)[34] Энциклопедия военного искусства. — Минск: Литература, 1997. — С. 211.
(обратно)[35] Астафьев В. Сначала снаряды, потом — люди // Родина, 1991. - № 6–7. — С. 52–56.
(обратно)[36] Ватутина Е. Папу убил Сталин // Столичные новости. — 25.01.-01.02. 2000.
(обратно)[37] Бушков А. Россия, которой не было. — Москва, 1997. — С. 559.
(обратно)