Маленькі дикуни - Ернест Сетон-Томпсон

Ян так і вчинив. Він пішов у ліс і справді знайшов велику липу, а на її стовбурі сірі жмутки шерстинок. Ян пригадав, що в одного з його шкільних товаришів була стара єнотова шкурка. Коли він порівняв знайдені шерстинки з хутром на шкурці, то остаточно переконався, що вони належать саме єнотові. Із цього Ян зробив висновок, що в кожної тварини свої неповторні сліди і своя шерсть. А ще він збагнув, що для вивчення тварин дуже корисно перемальовувати й описувати все, що бачиш.

Одного разу Ян побачив рослину з верхівкою у вигляді парасольки. Він викопав її з коренем і на кінці кореня знайшов білу бульбу. Ян покуштував її — вона мала смак звичайнісінького огірка. Хлопчик розгорнув «Шкільну ботаніку» і в алфавітному покажчику знайшов назву: «Індійський огірок». За описом він був дуже подібний до знайденої рослини, тож Ян включив його до списку відомих йому рослин.

А ще якось Янові спало на думку пожувати листя чудернацької рослини. Він читав, що у такий спосіб індіанці випробовують людину. Незабаром хлопця згинало навпіл од жахливого болю. Ян ледь дійшов додому. Мати нагодувала його гірчицею і змушувала пити багато води. Коли в горе-індіанця почалась блювота, він отримав добрячого запотиличника від матері, а потім ще й добавки від тата, коли той прийшов додому. Янові суворо заборонили ходити в ліс, одначе навіть страшні погрози не могли віднадити його від цього. Він просто діяв ще обережніше і ще з більшою насолодою проводив час у своїй хатинці на березі струмка.

У Янових батьків з’явилася нова служниця на ймення Бідді, канадка ірландського походження. Її бабуся — відома знахарка чи не на весь край. Втім, дехто вважав її відьмою, хоча насправді старенька була ревною католичкою. Дівчина перейняла чимало знань про трави від своєї бабусі. Одного дня, коли всі дорослі були на кладовищі на гробках, Бідді нарвала оберемок трав, сама всілась просто на землі, посадила дітей навколо і стала розповідати про відомі їй рослини:

— Це гілочка сассафраса — настоянку з його листя використовують для лікування хвороб шкіри. Котячу м’яту вживають при застуді. А це тсуга — хвойна рослина; з її кори добувають рожеву фарбу. До речі, зелену фарбу добувають із горіха.

Бідді так захопилась своїм уроком, що перейшла на забобони. Ян, звісно, вірив усьому, що казала дівчина:

— Якщо застрелиш ластівку, твоя корова даватиме криваве молоко. Через це Сем Вайт втратив свій прибутковий бізнес.

Блискавка ніколи не влучає у сарай, де звила гніздо ластівка.

Якщо на собі раптом помітиш черв’яка, це означає, що скоро тобі перепаде обновка. Мій зять стверджує, що кожного літа по ньому повзають черв’яки, і справді, щороку він отримує новий костюм. А от взимку черв’яки не повзають, і взимку він ніколи не отримує нового одягу.

Якщо надрізати воронячого язика навпіл, то ворона розмовлятиме голосом дівчини. Бабуся знала чоловіка, в якого був брат, і той мав вороненя з роздвоєним язиком. Так от, те вороненя згодом говорило достоту як дівчина!

А ще індіанці курять тютюн. Роблять вони це за допомогою люльки миру. Моя бабуся також часом потягує люльку. (І Ян зробив запис у своєму записничку: «Неодмінно слід спробувати курити люльку».)

Ян слухав Бідді, затамувавши подих, і намагався запам’ятати кожне слово. Він знав, що індіанці зналися на рослинах, тож хотів якомога більше довідатись про це. Хлопчик був такий вдячний Бідді за отримані знання, що навіть подумував розповісти їй, куди він зникає щосуботи після того, як нарубає дров.

Можливо, через тиждень-два Бідді й дізналась би про Янову хижку, та, мабуть, не судилося…

Одного дня Ян гуляв із Бідді в гайку, що на краю міста. Дівчина зупинилась перед черемхою і мовила:

— Кора черемхи дуже корисна при хворобах легенів. Моя бабуся завжди має її вдома, тож, гадаю, і нам треба нею запастись.

Отже, вони запланували сходити за корою черемхи. Для того щоб добути корінь, дівчина взяла сокиру із ящика з інструментом Янового батька — такий сміливий вчинок Бідді не на жарт перелякав хлопчика.

Янова мама побачила сокиру в її руках і запитала, для чого Бідді взяла інструмент. Бідді з невинним обличчям збрехала, що сокира їй потрібна для того, щоб полагодити стовп для білизни. Це був перший не дуже гарний урок для Яна, одначе він його засвоїв. Згодом сокира таємничим чином зникла із татового ящика.

Бідді сказала, що йде до крамниці, а тим часом Ян вже чекав її за рогом.

— Не всяка кора черемхи лікувальна, — пояснювала дівчина. — Годиться лише та кора, котра знаходиться із сонячної сторони.

Вона вщерть набила кошик корою і повернулася з Яном додому. Там наповнила флягу подрібненою корою, залила водою і залишила настоюватись на тиждень. А через тиждень вода набула темно-коричневого кольору, стала гіркуватою на смак і мала досить дивний солодкавий аромат.

— Ця настоянка надзвичайно корисна, — сказала Бідді. — Нею бабуся поставила на ноги багатьох людей. Лікар Бад Елліс весь час кепкував з бабусі. Та одного разу його підкосила хвороба легенів. І у відчаї він звернувся до бабусі по допомогу. Та спершу його навіть на поріг не пустила. Одначе лікар був такий хворий, що бабуня його пожаліла і дала бальзам для легенів.