Гра почалась - Євгеній Шульженко

Ватажки Легіону вели себе взагалі по іншому, в порівнянні з початком чи першою зустріччю Легіону з племенем Вітрів. Вони розповіли, що дійсно хвилювались, що якісь дикуни нападуть на них. Вони чули дійсно про Імператорську Школу, про війну. Ну і, звичайно, про легендарну Мілану та її план – розбудити всіх дорослих.

Ти собі навіть уявити не можеш, - мовила Маша, - коли ми побачили тебе прямо перед нами. Таку дурненьку та наївну. А коли я тобі сказала, що нам тринадцять років - ти очі відкрила та так ними захлопала, що я ще тоді майже не розсміялась тобі в обличчя. Маша, досить, - якось доволі жорстко мовив Рома, - треба з ними закінчувати, набридло вже цей цирк грати. Ще ці дурні штани давлять.   Та яка різниця, - відповіла дівчина, - те що ми зараз розповідаємо, залишиться з нами. Завтра Мілана та її хлопчик будуть спати як всі інші. Ось і вся проблема вирішена.

Мілана все ж намагалась щось відповісти чи ворухнутись. Але всі спроби не мали ніяких результатів. Та найстрашніше було те, що очі почали закриватись. Спочатку вона побачила, як Маша та Рома почали цілуватись. Потім бачила лише їх руки, якими вони тримались. Ще трохи, видно лише ноги. Очі закрились, звук навколо вмить вимкнувся. Мілана заснула, та за мить промайнула гірка думка – «Вибач, Аліша, що не послухала тебе».