Будучи на засланні, в далеких казахських степах, Т. Шевченко ніколи не забував рідного краю, думкою линув до нього. І проймався глибоким співчуттям до знедолених, особливо жінок. Згадував матір, сестер, добру сусідку Оксану. По-різному склалася їхня доля. Щаслива мати тішиться своїм дитям. їй

Т. Шевченкові довелося покинути Україну ще в п'ятнадцятирічному віці. Коли він отримав волю, освіту, роботу й повернувся на батьківщину, то був уражений у саме серце – там панувала ще більша неволя, кріпосницькі порядки стали ще жорстокішими, а славна гетьманська столиця Чигирин перетворилася в

Людство спостигла рукотворна криза першого контакту з позаземною цивілізацією, спровокувавши масову зневіру, занепадництво і ескалацію багатьох застарілих конфліктів. Щоб віднайти вихід із глухого кута, доведеться зазирнути вглиб Усесвіту і зрозуміти Істину, а для цього, хай як дивно, зазирнути