У книжці «Крізь час. Темна Вежа II» триває нелегкий, сповнений дивовижних пригод і смертельних небезпек шлях стрільця Роланда до Вежі. На цьому шляху він зустрічає трьох персонажів (це наркоман Едді, який намагається врятуватися від мафії, Детта-Одетта, що стає жертвою «нещасливого випадку»,

Народився я 1632 року в місті Йорку в заможній сім'ї чужоземного походження. Батько мій, на прізвище Крейцнер, був родом із Бремена й оселився спочатку в Гуллі. Торгівлею він набув великого достатку і, покинувши торгувати, переїхав до Йорка. Там він одружився з моєю матір'ю, родичів якої звали

Василь, Ніна і Гриць чимдуж бігли в’юнкою гірською стежкою. Та чорна хмара невблаганно наздоганяла їх. Оглушливо вдарив грім, і від того гуркоту ніби обвалилося небо. Злива нагло упала на дітей. Вони пірнули під лапату ялину, але й тут патьоки діставали їх. «Що робити, де шукати піонерський табір?»

Є речі які знають абсолютно всі: магії не існує, відьом також, так само як і некромантів та різної чортівні. Але все виявилось навпаки. Варто тільки придивитися, як раптом виявляється що бабуся відьма у бородатому поколінні, наполегливий шанувальник взагалі невідомо хто і що йому від тебе потрібно

Ґабріель Ґарсія Маркес (1927–2014) — колумбійський письменник, журналіст і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року, один із найяскравіших представників «магічного реалізму». Ґабо (як ніжно називають письменника його шанувальники) публічно заявляв, що хоче, аби про нього

Принцеса у Вежі, Квітка, яка розмовляє, мудрий Лев — таке буває лише у казках. Втім на диво всі ці герої трапилися на шляху цілком адекватної людини Родіона Уса. Аудитор за фахом, Родіон здійснює інспекцію цілком реального великого заводу в цілком реальному маленькому містечку. Але події, що в