Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська - Олександр Віталійович Красовицький
4 серпня 2014 року
• Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону ‘‘Донбас’’»
4 серпня 2014 року. Знову їдемо на Первомайськ. Для мене це вже другий штурм. Для «Лєрмонтова» — шостий чи навіть сьомий. Його все ніяк не покидає ідея відбити це місто. Кожного дня робить точкові удари по ворожих позиціях і проводить розвідку боєм. Розповідав, що якось вони навіть потрапили до міста. Випадково. Заблукали. А коли зрозуміли, де вони, то вдалося по-тихому звідти чкурнути. Якщо б сєпари помітили це — живими б не вибрались.
Місця знайомі. Дерева, кущі, трава — усе те саме. Уже не виглядають такими страшним, як першого разу. На війні якраз оце почуття є найнебезпечнішим. Почуття умовної безпеки.
Як і минулого разу, люди на узбіччях щиро усміхаються і плачуть. І тут я помічаю, що серед натовпу височіє чоловіча рука. Тип у футболці та спортивних штанах, нічого не боячись, показує всьому батальйону фак. Вигнув свого середнього пальця високо-високо в небо. Ще й гримасу корчить відповідну. Саме таких людей видивлявсь у натовпі. Саме таких потрібно запам’ятовувати на майбутнє і потім блискавично помічати їх у натовпі. Потрібно чітко вловити їхні риси і повадки. Щоб більше не проходити повз них у майбутньому. Саме вони бажають нашої смерті. Саме через них ми зараз тут.
Машина з нашої колони відділяється й швидко гальмує біля мирного ворога. З неї блискавично вистрибує «Тайлер».
— Ты кому это показываешь, мразь?!
Приклад стрімко вдаряється об живіт факера. Цей тип добивався такого результату. Провокатор. Але це знання не полегшує болю. Обличчя скривилося, як гниле яблуко. Тіло скрутилося в бублик. Приклад падає йому на спину. Під потужною силою його слабкі ноги, насичені російською пропагандою, не витримують. Розпластується на землі й закриває руками голову.
— Твое счастье, что нам нужно ехать сейчас! Иначе я б тебя закопал здесь! Мразь!
Мовчазне тіло продовжує лежати. Час від часу в нього трусяться руки під ритмічні звуки стогону.
Б’юсь об заклад, що в цьому натовпі ще декілька таких індивідів стоять. Тільки не такі хоробрі, як цей. Мовчки стоять і тамують злобу прокльонами в наш бік. І кожен з них має паспорт громадянина України.
Ми вже на дорозі, що веде до Первомайська. Перед крутим поворотом усі зупиняються. Ну, що знову трапилось? Хтось у туалет захотів?
Цілу годину стирчимо.
Нарешті пожвавлення. Але що я бачу?!
— А чому розвертаємось? Що, все? Навоювались?
— Походу, да! Приехали наши две девицы и сказали, что там очень опасно.
— «Масяня» зі «Строітєлєм»?
— Ну, да.
— Капєц! Може, їм і «опасно». А ми причому тут? А що «Лєрмонтов» каже?
— Да, что ты пристал ко мне?! Каже, что возвращаемся на базу.
От тобі й маєш! Таке враження, що батальйон вигулюють час від часу провітрювати, щоб не засмердівся.
• Максим Музика, Андрій Пальваль, Сергій Потєхін «Савур-Могила. Військові щоденники»
4 серпня 2014 р., с. Гранітне, база 3-го полку СпП
О пів на четверту ранку наш караван із чотирьох «Уралів» виїхав із Гранітного у бік Петровського, що під СавурМогилою.
Штурм був запланований надругу половину дня. Основну роль у ньому мали зіграти бійці 51-ї бригади, котрі вже три рази ходили на штурм висоти. На ній вони знали кожну позицію противника. Сам курган вони називали не інакше, як Шайтан-Горою. Окрім них, на штурм пішли спецназівці і вогнеметники, з якими ми приїхали. Віддалені звуки бою долинали доштабу, але більше бій слухали через численні рації, котрі були тут, але працювали вони не завжди і не всюди. Невдовзі після початку штурму з пагорба в клубах пилу з гуркотом влетіла «беха».
— Носилки! Носилки! Ворота відчиняй! «Беха» зупинилась прямо перед воротами штабу. Запалені бійці рухалися з такою швидкістю, що ми виглядали сонними мухами.
— Сука! Заклинило люк! Відвали! Боєць ногою люто бив по ручці люка десанта. Нарешті люк відкрився, з нього витягнули бійця і акуратно повели в медпункт, облаштований у літній кухні. Підтримуваний з обох боків, поранений волік ноги, але йшов. Текло зі стегна, із чола стирчав уламок міни довжиною з долоню, погляд його вже був далеко.
За кілька годин він помре у вертольоті під час евакуації. «Беха» вже летіла назад у бій. Штурм тривав хвилин сорок. А може, й більше. Відчуття часу на війні кульгає. Під час цього штурму було вбито підполковника 3-го полку. Він лежав обличчям донизу на носилках. Біла спина з двома ранами нерухомо дивилася в небо. Також було близько десяти поранених різних ступенів тяжкості. Ті, що повернулися із штурму, курили. У декотрих тремтіли руки. Бійці 51-ї згадували загиблого товариша.
— Він на штурм не хотів іти. Чуйка в нього недобра була. Взяв у мене «корсар» із «шиєю», щоб більше захищеним бути, але через нього не зміг у люк влізти — застряг. Тоді йому уламок у голову і прилетів.
— Він уже і дівчинку собі знайшов. Місцеву. З-під Волновахи, здається. Хотіли у вересні побратися. З наскоку Шайтан-Гора не далась. Але завтра буде новий штурм, у цьому ніхто не сумнівався.
• Зведення новин
Упродовж минулої доби в ході антитерористичної операції на Сході України загинули 5 військових, ще 14 отримали поранення.
Про це під час прес-конференції повідомив речник Інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко.
• Частина бійців 72-ої бригаді, що прикривали ділянку кордону в районі Червонопартизанська, прорвалися з оточення, інша частина вимушено відступила на російську територію.
Про це Українській правді повідомив прес-офіцер АТО Олексій Дмитрашковський.
«Протягом майже 4 годин територія, на якій базувалася 72 бригада, обстрілювалася дуже потужним щільним артилерійським вогнем. Вогонь вівся з установок Град, артилерії, танків та мінометів», — повідомив Дмитрашковський.
• Підрозділи сил АТО зайняли місто Ясинувата Донецької області, яке є важливим пунктом залізничного сполучення регіону.
Про це розповів на брифінгу у понеділок речник РНБО Андрій Лисенко.
• У Донецьку відносно тихо, стрільби на території міста немає. Активні бойові дії йдуть в місті Мар’їнка, видно дим від пожежі.
Про це повідомляє міськрада Донецька.
• Об’єднані сили добровольчих батальйонів «Шахтарськ» та «Азов» за підтримки ЗСУ взяли під контроль селище Мар’їнка та околиці Донецька.
Про це у своєму Фейсбук написав член батальйону «Шахтарськ» Віталій Чорний. «Внаслідок запеклих боїв є поранені в обох батальйонах. Терористи тікають. Операція триватиме до повного звільнення міста», — додав він.
5 серпня 2014
