Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України - Колектив авторів

комерційної концесії, як при виготовленні товарів, наданні послуг, так і при виконанні робіт в межах, визначених договором. Мається на увазі, що ця мета без договору з правоволодільцем користувачем не може бути досягнута, бо правоволодільцеві належать певні права, без отримання яких виготовлення та продаж певного товару та (або) виконання робіт, надання послуг юридично є неможливим.

2. Інститут комерційної концесії є окремим інститутом підгалузі зобов’язального права. Він не може визнаватись частиною інституту концесії, який регулюється Законом «Про концесії» [ПО]. Концесія — це надання особі права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацією) об’єкта у сфері комунального господарства, транспортної інфраструктури, зв’язку тощо (ст. 1, 3 названого Закону). Комерційна концесія близька до економіко-правового явища, яке в розвинених економіках назвали франчайзингом (дозвіл великої та відомої компанії на виробництво товарів, виконання робіт та надання послуг під торговельною маркою цієї компанії). Із ст. 1121 ЦК також випливає, що за договором комерційної концесії надається право використання перш за все торговельної марки.

3. В абзаці другому ст. 1115 ЦК формулюється спеціальне правило про види актів, якими регулюються відносини щодо комерційної концесії. Загальні ж правила стосовно цього спеціального правила формулюються в ст. 4 ЦК. Оскільки в абзаці другому ст. 1115 ЦК не зазначається на те, що відносини щодо комерційної концесії регулюються «лише» Цивільним кодексом і законом, із цього абзацу не випливає заборона застосовувати до правовідносин щодо комерційної концесії інші нормативно- правові акти.

Отже, абзац другий ст. 1115 ЦК не виключає дії ст. 4 ЦК, а тому до правовідносин щодо комерційної концесії можуть застосовуватись будь-які акти цивільного законодавства, на які зазначається у ст. 4 ЦК, за умови, що відповідні державні органи мали повноваження на їх затвердження.

Стаття 1116. Предмет договору комерційної концесії

1. Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

2. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

1. У ч. 1 ст. 1116 ЦК наводиться більш розгорнена характеристика предмета договору комерційної концесії. Ним є «право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації». Стосовно «права» слід уточнити, що відповідно до ст. 1115 ЦК за договором комерційної концесії надається право користування «комплексом... прав». Це повністю не виключає надання права користування окремим правом. Але ж окреме право на винахід, корисну модель тощо може надаватись за ліцензійним договором.

2. Для розуміння сутності договору комерційної концесії важливо враховувати, що із комплексу належних правоволодільцеві прав, які надаються користувачеві, на перше місце поставлене право на торговельну марку.

3. Прямо зазначається на можливість встановлення в договорі «території використання щодо певної сфери цивільного обігу». Взяте в лапки формулювання з трудом піддається тлумаченню. Але все ж таки можна зрозуміти, що в договорі визначається територія та види правочинів, які можуть вчинятись на цій території та предметом яких є товари (послуги), при виготовленні (наданні) яких використані права, передбачені договором комерційної концесії.

Стаття 1117. Сторони в договорі комерційної концесії

1. Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності.

1. Із ст. 1117 ЦК не можна робити висновок про те, що вона обмежує коло суб’єктів, які можуть укладати договори комерційної концесії. Таке обмеження випливало б із ст. 1117 ЦК, якби в ній зазначалось на те, що «тільки» названі тут особи можуть бути сторонами договору комерційної концесії.

Але слова «тільки» (чи «лише») в ст. 1117 ЦК немає. Отже, інші суб’єкти цивільного права також можуть бути сторонами договору комерційної концесії. Інша справа, що фізичні особи, що не є підприємцями, не можуть фактично виконувати роль сторони договору комерційної концесії, а юридичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, не можуть укладати такі договори в силу законодавства або установчих документів.

Стаття 1118. Форма договору комерційної концесії та його державна реєстрація

1. Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

2. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця.

3. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача.

4. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

1. Письмова форма для договорів комерційної концесії є обов’язковою. Порушення цієї вимоги тягне нікчемність договору. Договори комерційної концесії підлягають державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Оскільки за сучасних умов правоволодільцями, що укладають договори з українськими користувачами, переважно є іноземні юридичні особи, встановлюється, що в таких випадках договори комерційної концесії підлягають державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію користувача.

2. На договори комерційної концесії не поширюється загальне правило ч. 1 ст. 210 ЦК про -те, що