Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України - Колектив авторів
1. Якщо фактор пред’явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред’явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.
2. Боржник не може пред’явити факторові вимоги до клієнта у зв’язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
1. Боржникові, до якого фактором пред’явлена грошова вимога, що ґрунтується на договорі факторингу, надається право пред’явити до заліку грошові вимоги, які ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, за умови, що ці грошові вимоги виникли до одержання боржником повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Це положення ч. 1 ст. 1085 ЦК відповідає ч. 2 ст. 603 і ч. 2 ст. 518 ЦК.
2. Боржник не може пред’явити факторові вимоги до клієнта у зв’язку з порушенням клієнтом умови договору з боржником про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Але відповідно до абзацу другого ст. 1080 ЦК боржник може пред’явити вимоги, що випливають із порушення клієнтом (кредитором) умови договору з боржником про заборону чи обмеження відступлення грошової вимоги, безпосередньо до клієнта (кредитора).
Стаття 1086. Захист прав боржника1. У разі порушення клієнтом своїх обов’язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.
2. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов’язання передати клієнтові грошові кошти, пов’язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов’язання перед боржником, пов’язаного з відступленням права грошової вимоги.
1. Частина 1 ст. 1086 ЦК формулює загальне правило, відповідно до якого боржник, який виконав відступлену грошову вимогу на користь фактора, не може вимагати від фактора повернення цих сум, посилаючись на порушення клієнтом зобов’язання перед ним (боржником), оскільки за порушення свого зобов’язання перед боржником клієнт має відповідати безпосередньо перед боржником.
2. Як виняток із загального правила ч. 1 ст. 1086 ЦК у ч. 2 цієї ж статті формулюється спеціальне правило, відповідно до якого і за наявності у боржника права на одержання безпосередньо від клієнта суми, сплаченої факторові за відступленою грошовою вимогою, боржник має право вимагати повернення цієї суми від фактора за наявності однієї із таких умов:
1) фактор не виконав свого зобов’язання передати клієнтові грошові кошти, пов’язані з відступленням грошової вимоги;
2) фактор передав клієнтові гроші, знаючи про порушення клієнтом зобов’язання перед боржником, пов’язаного з від ступленим правом вимоги.
ГЛАВА 74 РОЗРАХУНКИ§ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО РОЗРАХУНКИ
Стаття 1087. Форми розрахунків
1. Розрахунки за участю фізичних осіб, не пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.
2. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
1. Для фізичних осіб, які здійснюють грошові розрахунки не в зв’язку з їх діяльністю як підприємців, не встановлюється будь-яких обмежень щодо форми розрахунків незалежно від того, хто є іншим учасником розрахунків (фізична або юридична особа). Вони можуть здійснюватись у готівковій або безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. На юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки в готівковій або безготівковій формах (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, покладається обов’язок застосовувати реєстратори розрахункових операцій (ст. 11 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» [120]).
Відповідно до ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів затвердив Перелік окремих форм і умов здійснення діяльності в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій [ЗОЇ]. Крім того, ст. 9 названого Закону встановлює випадки, коли реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки не застосовуються.
2. У безготівковій формі, як правило, здійснюються розрахунки між юридичними особами, між юридичними особами
