Сила волі - Келлі Макгонігал

239 Rezzi, S., Z. Ramadan, F. P. Martin, L. B. Fay, P. van Bladeren, J. C. Lindon, J. K. Nicholson, and S. Kochhar. «Human Metabolic Phenotypes Link Directly to Specific Dietary Preferences in Healthy Individuals». Journal of Proteome Research 6 (2007): 4469–77.

240 Goldin, P. R., W. Ramel, and J. J. Gross. «Mindfulness Meditation Training and Self-Referential Processing in Social Anxiety Disorder: Behavioral and Neural Effects». Journal of Cognitive Psychotherapy 23 (2009): 242–57. Див. також: Goldin, P. R., and J. J. Gross. «Effects of Mindfulness-Based Stress Reduction (MBSR) on Emotion Regulation in Social Anxiety Disorder». Emotion 10 (2010): 83–91.

241 Erskine, J. A. K. «Resistance Can Be Futile: Investigating Behavioural Rebound». Appetite 50 (2008): 415–21. Див. також: Erskine, J. A. K., and G. J. Georgiou. «Effects of Thought Suppression on Eating Behaviour in Restrained and Non-Restrained Eaters». Appetite 54 (2010): 499–503.

242 Mann, T., A. J. Tomiyama, E. Westling, A. M. Lew, B. Samuels, and J. Chatman. «Medicare’s Search for Effective Obesity Treatments: Diets Are Not the Answer». American Psychologist 62 (2007): 220–33.

243 Barnes, R. D., and S. Tantleff-Dunn. «Food for Thought: Examining the Relationship between Food Thought Suppression and Weight-Related Outcomes». EatingBehaviors 11 (2010): 175–79.

244 Hill, A. J. «The Psychology of Food Craving». Proceedings of the Nutrition Society 66 (2007): 277–85. Див. також: Polivy, J., J. Coleman, and C. P Herman. «The Effect of Deprivation on Food Cravings and Eating Behavior in Restrained and ­Unrestrained Eaters». International Journal of Eating Disorders 38(2005): 301–09.

245 Forman, E. M., K. L. Hoffman, K. B. McGrath, J. D. Herbert, L. L. Brandsma, and M. R. Lowe. «A Comparison of Acceptance- and Control-Based Strategies for Coping with Food Cravings: An Analog Study». Behaviour Research and Therapy 45 (2007): 2372–86.

246 Provencher, V., C. Begin, A. Tremblay, L. Mon- geau, L. Corneau, S. Dodin, S. Boivin, and S. Lemieux. «Health-at-Every-Size and Eating Behaviors: 1-Year Follow-up Results of a Size Acceptance Intervention». Journal of the American Dietetic Association 109 (2009): 1854–61. Див. також: Gagnon- Girouard, M. P., C. Begin, V. Provencher, A. Tremblay, L. Mongeau, S. Boivin, and S. Lemieux. «Psychological Impact of a ‘Health-at-Every-Size’ Intervention on Weight-Preoccupied Overweight/Obese Women». Journal of Obesity 2010 (2010).

247 Bowen, S., and A. Marlatt. «Surfing the Urge: Brief Mindfulness-Based Intervention for College Student Smokers». Psychology of Addictive Behaviors 23 (2009): 666–71.

248 Bowen, S., N. Chawala, S. E. Collins, K. Witkiewitz, S. Hsu, J. Grow, S. Clifasefi, et al. «Mindfulness-Based Relapse Prevention for Substance Use Disorders: A Pilot Efficacy Trial». Substance Abuse 30 (2009): 295–305. Див. також: Wit­kiewitz, K., and S. Bowen. «Depression, Craving, and Substance Use Following a Randomized Trial of Mindfulness-Based Relapse Prevention». Journal of Consulting and Clinical Psychology 78 (2010): 362–74.

Розділ 10. Підсумки

249 Я вдячна за цю ідею Браяну Кідду, старшому науковому співробітнику кафедри біоінформатики Інституту імунітету, інфекцій та трансплантології Стенфордського університету.

Примітки

1

Літ. джерела  за наведеними у квадратних дужках номерами див. у кінці книжки (прим. конвертувальника)

2

Таке викривлене сприйняття себе стосується не лише сили волі: так, люди, які вважають, що якнайкраще здатні одночасно виконувати багато завдань, насправді найбільш неуважні. Явище, відоме як ефект Даннінґа — Крюґера, вперше описали ці два психологи з Корнелльського університету: вони визначили, що люди переоцінюють свої можливості в багатьох сферах, зокрема почуття гумору, грамотність та логіку. Цей ефект найбільш виражений у осіб, в яких ці навички розвинуті найменше; приміром, люди з екзаменаційним балом 12 у середньому оцінюють свої знання на 62 бали. Це, зокрема, пояснює, чому так багато людей хоче потрапити на прослуховування, щоб узяти участь у шоу «Американський ідол».

3

Таку теорію функціонування психіки оформив ще в 1923 році Зигмунд Фрейд. Він виділив три основні структури психіки, згідно з роллю у внутрішньому психічному конфлікті: Воно (Ід) — примітивні інстинкти, наша тваринна сутність; Супер-Его (Над-Я в психоаналізі або Персона в гештальт-терапії) — набір ­наших уявлень про себе, сумління, система цінностей; Его (Я) — цей компонент у структурі особистості відповідає за вибір і прийняття рішень. — Прим. наук. ред.

4

Дослідники зазначають: усі чинники, що «зменшують здатність мозку обробляти інформацію в купівельному середовищі, найімовірніше, підвищать бажання споживачів щось купити. Продавці ... отримують зиск від усього, що заважає мозку обробляти інформацію, наприклад, музики, що відвертає увагу, чи великих екранів у торговельній залі». Це, без сумніву, пояснює хаос на порозі місцевої аптеки.

5

Я знаю, що «шаблезубий тигр» — це хибний термін; правильно — «шаблезубий кіт». Проте один із моїх перших читачів зауважив, що «шаблезубий кіт» одразу викликає асоціації з пухнастим домашнім Мурзиком, на якого господар у Гелловін начепив костюм ікластого Дракули. Тому ми говоритимемо про науково менш достовірного, але набагато небезпечнішого шаблезубого тигра.

6

Нині існують новітні технології, що допоможуть вам навчитися уповільнювати дихання — від недорогих програм для смартфона (наприклад, додаток «Breath Pacer») до сучасних портативних моніторів, що показують варіабельність частоти серцевих скорочень (таких як «EmWave Personal Stress Reliever»).

7

Люди часто думають, що я жартую. Запевняю вас, це не так. Лише 11 % американців на сьогодні виконують рекомендації щодо фізичних вправ, і я не така наївна, щоб повірити в те, що всі читачі одразу ж почнуть готуватися до марафону. Численні факти свідчать, що трохи фізичних навантажень — це краще, аніж нічого, до того ж фізичне навантаження може бути будь-яким: не обов’язково взувати кросівки й рясно пітніти.

8

Вам цікаво чому? Бо спортсмени ніяковіють перед домашньою аудиторією, і це впливає на їхню здатність інстинктивно й автоматично реагувати під час гри. А от суддям здається, що зовні приваблива людина не може бути поганою, і що на її негідну поведінку впливають зовнішні фактори, що і дає суддям підстави сумніватися.

9

Чи допомогло таке частування цукерками? Не впевнена, але, судячи з оцінок за тести наприкінці чверті, воно себе виправдало.

10

Це маловідомий ефект дієтичної содової, що викликає відчуття голоду, спричиняє переїдання та збільшення ваги. Солодкий смак обманом змушує тіло, яке очікує, що рівень цукру в крові підвищиться, взяти глюкозу із системи кровообігу. ­Проте все, що ми отримуємо, — це менша кількість енергії та гірший самоконтроль, тоді як тіло та мозок очікують обіцяного їм цукрового буму. Мабуть, саме тому останні дослідження демонструють, що вживання дієтичної содової асоціюється саме зі збільшенням ваги, а не зі схудненням.