Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України - Колектив авторів

зв’язку з публічним характером цих договорів, якщо в них беруть участь фізичні особи, а не тому, що повідомлення про зменшення розміру процентів може бути публічним (оголошення в друкованих засобах масової інформації, розміщення оголошень у приміщеннях банку). Банк зобов’язаний не тільки повідомити про зменшення розміру процентів персонально кожного вкладника, а і надати докази цього (у разі спору). На суму коштів, внесених вкладником за раніше укладеним договором банківського вкладу після прийняття банком рішення про зменшення розміру процентів, проценти у зменшеному розмірі нараховуються з першого дня внесення цих коштів (за умови, що вкладнику було повідомлено про зменшення розміру процентів до або під час внесення коштів).

3. 12 грудня 2008 р. ст. 1061 ЦК була доповнена частиною четвертою, відповідно до якої умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Стосовно вкладів, внесених на умовах їх повернення у разі настання визначених договором обставин, слід враховувати наступне. Частина 3 ст. 1061 ЦК виключає віднесення таких вкладів до строкових. Тому на такі вклади чинність ч. 4 ст. 1061 ЦК не поширюється. Це означає, що до таких видів вкладів застосовується ч. 1 ст. 1061 ЦК, що визначає розмір процентів на банківські вклади (вони встановлюються договором, а за відсутності в договорі такої умови проценти виплачуються в розмірі облікової ставки НБУ). Отже, цей розмір процентів банк одностороннє змінювати не вправі. Але умова договору, якою банку надається право одностороннє змінювати розмір процентів, не буде не тільки нікчемною, а й оспорюваною умовою правочину, бо така умова є правомірною відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК.

4. У ч. 5 ст. 1061 ЦК проводиться принцип, відповідно до якого при обчисленні строку, за який вкладник має право на отримання процентів, враховуються тільки цілі дні. Неповні дні (день внесення вкладу і день повернення вкладу) в цей період не включаються.

5. За загальним правилом ч. 6 ст. 1061 ЦК на вимогу вкладника проценти виплачуються щоквартально від суми вкладу. Невитребувані проценти збільшують суму вкладу (в тому числі і строкового). На невитребувані проценти нараховуються проценти, якщо інше не передбачено договором банківського вкладу. Ці правила підлягають прямому застосуванню, оскільки п. 9.7 і 10.11 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [429] передбачають три способи використання процентів, нарахованих на строкові вклади (перерахування на поточний рахунок, зарахування на поповнення депозиту, виплата фізичним особам готівкою), але не встановлює, який же спосіб підлягає переважному застосуванню.

Стаття 1062. Внесення грошових коштів на рахунок вкладника іншою особою

1. На рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім’я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

2. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

1. На рахунок, відкритий особі в банку в зв’язку з укладенням договору банківського вкладу, в тому числі і строкового, зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім’я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. Це правило повторюється в п. 10.13 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах тільки стосовно фізичних осіб. Стосовно юридичних осіб ч. 1 ст. 1062 ЦК застосовується прямо, якщо інше не передбачено договором.

2. Частина 2 ст. 1062 ЦК передбачає застосування до коштів, помилково зарахованих на рахунок вкладника в банку, ст. 388 ЦК, тобто правил про віндикаційний позов. Це суперечить прийнятим теоретичним уявленням, відповідно до яких у таких випадках підлягають застосуванню правила інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Але ж це не може бути перешкодою для застосування спеціального правила ч. 2 ст. 1062 ЦК, що передбачає необхідність застосування і ст. 388 ЦК.

Стаття 1063. Договір банківського вкладу на користь третьої особи

1. Фізична або юридична особа може, укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред’явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

Визначення імені фізичної особи (стаття 28 цього Кодексу) або найменування юридичної особи (стаття 90 цього Кодексу), на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу.

2. Якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім’я.

1. Фізичним і юридичним особам надається право зробити вклад на користь третьої особи — фізичної або юридичної (укласти договір банківського вкладу на користь третьої особи). Такою третьою особою може бути, зокрема, неповнолітня або малолітня особа.

2. Стаття 1063 ЦК чітко визначає момент, до якого права вкладника за договором банківського вкладу на користь третьої особи належить особі, яка зробила вклад, і з якого (моменту) права вкладника набуває особа, на користь якої зроблено вклад. Це виключає застосування до договору банківського вкладу загальних правил