Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України - Колектив авторів

1. Зміна власника застрахованого майна у зв’язку із спадкуванням тягне за собою правонаступництво на стороні страхувальника (перехід прав та обов’язків за договором майнового страхування до особи, яка отримала застраховане майно у спадщину) незалежно від волі страховика. В інших випадках зміна власника застрахованого майна може тягти за собою перехід прав та обов’язків страхувальника до набувача майна лише за наявності згоди страховика. Така згода може бути дана заздалегідь шляхом включення до договору страхування відповідної умови.

2. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третьої особи, до цієї особи переходять права та обов’язки страхувальника, якщо страховим випадком договором страхування визнається смерть страхувальника. При цьому права та обов’язки за договором страхування до складу спадщини не включаються.

1. Якщо юридична особа — страхувальник припиняється і встановлюються її правонаступники, права та обов’язки страхувальника переходять до правонаступників.

1. Цивільне законодавство не встановлює будь-яких обмежень на перехід прав та обов’язків страхувальника — юридичної особи, яка припиняється з правонаступництвом. Проте договором страхування може бути встановлено, що договір страхування в таких випадках припиняється.

1. Права та обов’язки страхувальника — фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, здійснюються її опікуном з моменту визнання особи недієздатною.

Договір страхування відповідальності фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, припиняється з моменту визнання особи недієздатною.

2. Страхувальник — фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена судом, здійснює свої права та обов’язки страхувальника лише за згодою піклувальника.

1. Як і інші права та обов’язки недієздатної особи, її права та обов’язки, що ґрунтуються на договорі страхування майна, здійснюються опікуном. Це стосується і випадків, коли особа визнана недієздатною в період дії договору страхування майна. Якщо ж особа є страхувальником у договорі страхування її відповідальності, і в період дії договору страхування ця особа визнана недієздатною, договір страхування припиняється з моменту визнання такої особи недієздатною. Припинення договору страхування у випадку, передбаченому абзацом другим ч. 1 ст. 996 ЦК, тягне такі наслідки: 1) якщо страховий випадок настав до моменту визнання особи недієздатною (ст. 40 ЦК), виникає обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування, а виконується цей обов’язок у загальному порядку; 2) якщо страховий випадок настав після моменту визнання особи недієздатною, обов’язок виплатити страхове відшкодування на стороні страховика не виникає; 3) до моменту визнання фізичної особи недієздатною вона несе обов’язок сплати страхових платежів, після цього моменту зазначений обов’язок припиняється. Тому страхові платежі за період до настання зазначеного моменту можуть бути стягнені із страхувальника, а достроково внесені страхові платежі, що припадають на період після визнання особи недієздатною, мають бути повернені страхувальникові.

Припинення договору страхування відповідальності фізичної особи, що визнана недієздатною, не виключає укладення опікуном договору страхування відповідальності за шкоду, завдану недієздатною особою, що знаходиться під опікою.

2. Обмеження дієздатності фізичної особи — страхувальника не спричиняє припинення договору страхування, але страхувальник у таких випадках здійснює права та обов’язки, що виникли на підставі договору страхування, лише за згодою піклувальника. Це спеціальне правило відповідає змісту загального правила ч. 3 ст. 37 ЦК.

1. Договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

2. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред’явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором.

Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, встановлених договором.

3. Страхувальник або страховик зобов’язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.

Страховик не має права відмовитися від договору особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не допускає порушення договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

5. Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат.

Наслідки відмови від договору страхування життя встановлюються законом.

6. Якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється.