Загублена історія втраченої держави - Данило Борисович Яневський

118

В літературі можна зустріти й інші цифри, наприклад: більшовиків – 5—7 тис, меншовиків – 10—12 тис, есерів – близько 5500 осіб. Див.: Донченко С.П. Ліберальні партії України. 1900—1920 рр.: Дис… д-ра іст. наук: Дніпропетровський національний університет МОН України. – Дніпропетровськ, 2005. – 40 с – С. 20.

119

Мартиненко Н.М. Діяльність РСДРП (меншовиків) в Україні (1907—1914 рр.). Автореф. дис… канд. іст. наук. – Харків, 2007. – 20 с – С. 16.

120

Лебедєва Г.О. Загальноросійські партії есерів і меншовиків в українській національно-демократичній революції 1917—1920 років: Дис… канд. іст. наук: Дніпропетровський національний ун-т. – Дніпропетровськ, 2005. – 20 с – С. 13, 14, 15.

121

Думова Н. Кадетская контрреволюция… – С. 18; Кувшинов В. В лагере контрреволюции // История СССР. – 1987. – № 2. – С. 147—167; Вестник партии народной свободы. – 1917. – 30 ноября. – С. 11.

122

Донченко С.П. Ліберальні партії України… – С. 19, 20, 21, 23, 30, 31.

123

Приднепровский край. – 1917. – 13 сентября; Последние новости. – 1917. – 13 сентября.

124

Астрахан Х. Большевики и их политические противники в 1917 г.: Из истории политических партий России между двумя революциями. – Л., 1973. – С. 187; Думова Н. Кадетская контрреволюция и ее разгром (октябрь 1917—1920 гг.) – М., 1982; Спирин Л. Крушение помещичьих и буржуазных партий в России (начало ХХ века – 1920 г.). – М., 1977. – С. 252; Великая Октябрьская социалистическая революция: Энциклопедия. – М., 1977. – С. 21.

125

Підраховано за: Вестник партии народной свободы. – 1917. – 22 июня. – С. 20—25; 31 августа; 12 октября. – С. 40.

126

Астрахан Х. Большевики и их политические противники… – С. 187. На противагу цій точці зору деякі дослідники стверджували, що з літа 1917 р. чисельність та вплив партії катастрофічно впали. – Див.: Спирин Л. Классы и партии в гражданской войне в России (1917—1920 гг.). – М., 1968. – С. 43.

127

Приднепровский край. – 1917. – 26 октября.

128

Народная воля. – 1917. – 7 сентября.

129

Одесский листок. – 1917. – 21 сентября.

130

Русская жизнь. – 1917. – 3 октября.

131

Вестник партии народной свободы. – 1917. – 9 ноября. – С. 31.

132

Кармазіна М. Ідея державності… – С. 98.

133

Кармазіна М. Ідея державності… – С.118, 216—231, 232, 236, 237, 243, 244, 246, 248—258, 278, 288.

134

Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: витоки, еволюція, діяльність (кінець XIX століття – 1939 рік): Дис… д-ра іст. наук: Київський національний унт імені Тараса Шевченка. – К, 2004. – 32 с – С. 10. (Далі – Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: витоки, еволюція, діяльність… (2004)).

135

Натомість інший дослідник, Л. Могильний, дійшов висновку, що серед лідерів ліберальних партій хіба «не існувало єдиної думки про спосіб здобуття автономії для України». Одні (УДП та УРДП) вважали, що автономію буде отримано з рук Загальноросійських Установчих зборів; інші (УРП) «схилялись до думки про проголошення автономії українським парламентом». – Див.: Могильний Л.П. Українські ліберально-демократичні партії в Російській імперії на початку XX століття: Дис… канд. іст. наук: Київський національний унт імені Тараса Шевченка. – К, 2002. – 15 с – С. 9. Характерним у цьому відношенні є приклад одного із засновників ТУПу, у 1917—1920 рр. – лідера Українського Тимчасового революційного комітету Петрограда, згодом – губернського комісара Буковини та Генерального писаря, посла УНР в Туреччині, автора 9 книжок та понад 140 статей (це – тільки до 1916 р.) О. Лотоцького. Чи не одинокий діяч, який вийшов зі складу Генерального Секретаріату, оскільки не був згодний із «зайвим радикалізмом українських соціалістичних партій», лише «вірив у соборну Україну». Віра ж, як відомо, обґрунтування правом не потребує. Див.: Дудко О.О. Життєвий шлях, громадсько-політична, науково-педагогічна діяльність Олександра Гнатовича Лотоцького: Дис… канд. іст. наук: Київський національний унт імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – 20 с – С. 12, 13, 14.

136

1917 р. ТУП, як відомо, неодноразово змінював свою назву, а саме: Спілка українських автономістів-федералістів (СУАФ, березень), Українська радикально-демократична партія (УРДП, квітень), Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ, червень). За влучним висловом В. Стрільця, «ТУПбув формою існування УРДП»: Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія… (2002). – С. 52.

137

Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія… (2002). – С. 68; Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія… (2004). – С. 12.

138

Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: витоки, еволюція, діяльність… (2002). – С. 79, 107,108, 116, 117.

139

Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: витоки, еволюція, діяльність… (2002). – С. 51, 60, 76, 77, 110, 111.

140

Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: витоки, еволюція, діяльність… (2002). – С. 94, 97, 107, 108, 110, 111, 114, 116, 117, 121.

141

Див.: Могильний Л.П. Українські ліберально-демократичні партії в Російській імперії… – С. 8.

142

Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: витоки, еволюція, діяльність… (2004). – С. 15, 16; Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: витоки, еволюція, діяльність… (2002). – С. 109, 111, 114, 159.

143

Піскорський О.В. Українська демократично-хліборобська партія: ідеологія, досвід, уроки: Дис… канд. політ. наук: Львівський національний унт ім. Івана Франка. – Львів, 2001. – 16 с – С. 10—11, 12, 13.

144

Курас И.Ф. Торжество пролетарского интернационализма и крах мелкобуржуазных партий на Украине. – Киев, 1978. – С. 109.

145

Робітнича газета. – 1917. – № 149, 3 жовтня; № 150, 4 жовтня.

146

Борьба. – 1917. – № 96, 8 сентября; Робітнича газета. – 1917. – № 134, 14 вересня. За 10 днів інший партійний орган – «Воля», видання Бюро ЦК УСДРП – в числі 10 від 24 вересня поінформував: у роботі обласної партконференції «Південно-Західної України» взяли участь 70 представників організацій Харкова, Полтави, Одеси, Катеринослава, Донецького та Криворізького басейнів та інших місць. При модусі представництва 1 делегат від 40 партійців це означає, що чисельність представлених сягала 3500, у т. ч. 1900 в Катеринославі.

147

Аналізуючи діяльність УСДРП в «революційний» період, не можна залишати поза увагою ту специфічну обставину, що партійна діяльність «корегувалася» ззовні. Як зазначено в дослідженні Л. Стромилюк, діяльність УСДРП «була досить добре висвітлена секретною агентурою». – Див.: Стромилюк Л.В. Боротьба таємної поліції Російської Імперії проти українських політичних партій (1900—1914 рр.). – Автореф. дис… канд.