Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України - Колектив авторів

У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов’язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов’язок.

1. Статус третьої особи, на користь якої обдаровуваний зобов’язаний вчинити певну дію майнового характеру або утриматися від її вчинення, відповідає статусу третьої особи в зобов’язанні (ст. 511 ЦК). Ця особа дійсно не має в рамках зобов’язання ні прав, ні обов’язків. Проте, фактично із зобов’язання вона отримує певні майнові блага. Лише в разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним третя особа набуває статусу сторони в зобов’язанні і в силу цього отримує право вимагати від обдаровуваного вчинення на її користь певних дій майнового характеру або утримання від дій.

2. Стаття 725 ЦК виходить із того, що правовідносини, які виникають на підставі договору дарування, не можуть бути зведені до одного зобов’язання дарувальника перед обдаровуваним, яке вичерпується переданням дарунка обдаровуваному. У силу договору дарування на стороні обдаровуваного також виникає зобов’язання, про зміст якого йдеться, зокрема, у цій статті. Це зобов’язання включає до себе право дарувальника як кредитора вимагати від обдаровуваного вчинення певних дій на користь третьої особи або утримання від дій.

1. У разі порушення обдаровуваним обов’язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, — відшкодування його вартості.

1. Стаття, що коментується, як і ст. 725 ЦК, виходить із складного характеру правовідносин, що виникають на підставі договору дарування. Якщо договором дарування встановлено обов’язок обдаровуваного на користь третьої особи, порушення цього обов’язку дає право дарувальникові вимагати розірвання договору і повернення дарунка. Право вимагати розірвання договору дарувальник зберігає і тоді, коли повернення дарунка є неможливим. Таке може бути, коли дарунок виявляється на момент розгляду вимоги про розірвання договору спожитим, або коли дарунком були гроші (інші речі, визначені родовими ознаками), або коли дарунок був відчужений обдаровуваним (в останньому випадку майно, що було предметом договору дарування, не може бути витребуване у набувача).

2. Дарувальник вправі вимагати розірвання договору дарування на підставі ст. 726 ЦК незалежно від істотності порушення обдаровуваним свого обов’язку на користь третьої особи, якщо факт порушення цього обов’язку належно встановлено.

3. Вимогу про розірвання договору дарувальник вправі пред’явити безпосередньо до обдаровуваного. Відповіддю на цю вимогу може бути згода обдаровуваного на розірвання договору. У такому разі сторони укладають угоду про розірвання договору, форма якої повинна відповідати вимогам ст. 654 ЦК. Після цього обдаровуваний зобов’язаний повернути річ дарувальникові. За відсутності згоди обдаровуваного на розірвання договору дарування дарувальник вправі звернутись до суду з вимогою про розірвання договору. Дарувальник може звернутись з позовом до суду також і тоді, коли він не звертався безпосередньо до обдаровуваного з вимогою про розірвання договору. У позовній заяві доцільно було б сформулювати дві вимоги — про розірвання договору та повернення дарунка (відшкодування його вартості). Проте дарувальник сам управі визначати обсяг вимог, які він формулює у позовній заяві, і пред’явити тільки вимогу про розірвання договору. При цьому він зберігає право звернення в майбутньому (в межах позовної давності) до суду з позовом про покладення на обдаровуваного обов’язку повернути річ (відшкодувати її вартість), якщо після набуття законної сили першим рішенням суду обдаровуваний добровільно не повернув річ або не відшкодував її вартість.

Рішення суду є достатньою підставою для поновлення права власності дарувальника на річ, що була предметом договору дарування, в усіх випадках, в тому числі і тоді, коли договір дарування був посвідчений нотаріально і міг бути розірваний сторонами з додержанням вимог до форми правочину на розірвання договору, встановлених ст. 654 ЦК.

1. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

2. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

3. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

4. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок є збереженим.

5. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов’язаний повернути дарунок у натурі.

1. Стаття 727 ЦК присвячена визначенню підстав розірвання договору дарування на вимогу дарувальника. Стаття 727 ЦК не може виключати дії спеціального стосовно цієї статті правила ст. 726 ЦК.

2. Пред’явлення вимоги про розірвання договору на підставі ст. 727 ЦК можливо, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок є збереженим. Це правило ч. 4 ст. 727 ЦК поширюється на всі випадки, коли дарувальникові надається право вимагати розірвання договору дарування, які (випадки) передбачені ч. 1 — 3 ст. 727 ЦК. Логічним із соціальної позиції було б не поширювати ч. 4 ст. 727 ЦК на випадки, передбачені ч. 1 ст. 727 ЦК, але ч. 4 ст. 727 ЦК сформульована