Будь дивом - Регіна Бретт

Або ж чоловік, із яким ти хотіла обійти всю Європу з рюкзаками, раптом закохується й кидає тебе в молодіжному хостелі у Франкфурті без копійки за душею, і ти маєш сама про себе подбати.

Або робота, на яку ти покладав стільки надій, куди прийшов у новому костюмі з блискучим портфелем, ущерть заповненим твоїми мріями, виявляється суцільним «спанням на столі» чи своєрідним чистилищем на чолі з начальником, від якого в тебе сіпається око, кривиться обличчя і тремтять руки.

А можливо, тобі все видається зрозумілим, і шлях, яким ти крокуєш, щойно вкрили свіжою бруківкою й чітко нанесли на мапу. Та одного дня ти наштовхуєшся на яму, а потім треба щось об’їхати, а тоді виявляється, що ти заблукав. Дорога розгалужується, тобі доводиться обирати напрямок. А якщо ти зробиш неправильний вибір? Або ж дорога раптом закінчиться, і в тебе виникне спокуса повернути назад. Саме тоді тобі доведеться прокласти новий шлях.

Доведеться прислухатися до голосу власної душі. Вона-бо знає, навіщо ти сюди прийшов, ким маєш стати і що треба робити. Саме тут ти почуєш найглибшу, найбільш зрозумілу істину — тут, де ніхто не галасує, немає статичних перешкод і гамору світу. Це місце, де ти почуєш, як із тобою розмовляє Бог, якщо будеш до цього готовий. Подорож до власної душі — це єдина подорож, яку варто здійснити. І дістатися туди можеш лише ти.

Ти можеш переглядати університетські курси, щоб зрозуміти, як жити далі; запитувати друзів, як планують діяти вони; запитувати поради в батьків та вчителів. Заповнювати численні бланки заяв про прийняття на роботу чи намагатися потрапити до армії, військово-морських, військово-повітряних сил або десантних військ.

Але куди тебе кличе Бог?

У цьому світі Він створив для тебе особливе місце — його не має права зайняти хтось інший. І тільки ти можеш з’ясувати, де воно розташоване. Тобі не наказують прийти туди, а запрошують. І щоб за це подякувати, ти здійснюєш мандрівку до власної душі, відкинувши те, ким тебе хочуть бачити батьки, друзі чи вчителі. Ти крокуєш, не зважаючи на бажання всіх інших. Залишаєш позаду те, чого від тебе чекає світ, і не обираєш чужу мрію.

Ти спокійно сидиш і прислухаєшся до себе. І почуєш те, що дехто називає тихим голосом Бога, а інші — інтуїцією. А потім підживлюватимеш пристрасть, що палає всередині, — і байдуже, чи то крихітна іскорка, яка просто спантеличує, чи полум’я, що реве й поглинає тебе.

Це не завжди буде легко. Виникатиме спокуса задовольнитися тим, що маєш. Ти можеш хвилюватися через конкуренцію. Але в те місце, яке Бог створив виключно для тебе, не покличуть когось іншого. Ніхто не принесе туди твій життєвий досвід, таланти, силу, слабкості, бажання і мрії. Твоє місце в цьому житті належить тільки тобі.

Якщо намагатимешся стати кимось іншим, то програєш. Світ уже має цих людей. І йому потрібен ти.

Шлях, який ти торуєш, для когось нічого не важитиме — і не повинен. Він належить тобі.

Зроби перший крок.

Урок 33

Візьми на озброєння силу надії

Щовесни мені телефонує мій друг Кевін, щоб запитати, якою буде головна ідея моєї великодньої колонки.

А я у свою чергу запитую, яку проповідь він виголосить на Великдень, адже Кевін — католицький священик. Ми обмінюємось ідеями, торкаємось інших тем і закінчуємо розмову, не знайшовши відповіді на головні питання. А пізніше з’ясовуємо, що ідея в нас одна й та сама.

Якось Кевін запитав: «Що дає тобі надію?» Відповіді в мене не було. Чи, можливо, їх було так багато, що обрати якусь одну було складно.

Що ж дає мені надію?

Перший крокус, який пробивається крізь землю. Набубнявілий бузок. Аромат гіацинтів. Пташине гніздечко з крихітними блакитними яєчками. Перший весняний метелик. Подвійна веселка.

Вагітні жінки та наречені, які весело сміються. Бачити, як поволі розкриває свою долоньку немовля. Плавці оранжевої золотої рибки, яка плаває під шаром криги в ставку.

Вірші Біллі Коллінза, Едріен Річ та Джерарда Менлі Гопкінса. Церковні гімни на кшталт «Дивовижної благодаті», «Не бійся» та «Який величний Ти».

Кульбабка, що проростає крізь бетон у пошуках сонячного світла. Останній осінній листочок, який відмовляється падати з гілки. Конюшина з чотирма листочками.

Синє небо Ван Гога і танцівниці Деґа в спідницях із пір’я.

Нові ноти. Виборчі бюлетені. Добрі незнайомці.

Ченці всього світу, які щоденно моляться за мир. Рядки з Біблії: «Нехай не тривожиться серце ваше» (Іоанн 14:1) та обітниці в Ісаї 25:8: «Він поглине смерть навіки, і зітре Господь Бог сльози з усіх облич».

Кожний світанок, що просочується крізь пітьму.

Життєві уроки Макса Кліланда, Стівена Гокінга, Рози Паркс, Анни Франк, Гелен Келлер, Бетховена і містера Роджерса.

Фільм «Втеча з Шоушенка».

Копійки у фонтанах. Побажання на день народження. Сукні для першого причастя. Відкриття великого турніру з гольфу.

Новонароджені лошата. Кондитерська, де повно-повнісінько весільних тортів. Випадковий нарцис, який незрозуміло як виріс на пустирі. Студенти, які обирають журналістику.

Донори органів — такі, як донька моєї двоюрідної сестри, завдяки якій вдалося повернути зір двом людям, і чоловік, який віддав моїй подрузі Бет нирку — це врятувало її життя.

Черниця, яка сказала: «Я робила все для того, щоб бути доброчесною. Але Богові не потрібна доброчесність. Йому потрібна моя любов».

Алкоголік, який узявся за себе і сказав іншому: «Я думаю, що Бог ходить серед нас».

Літак, що здіймається в повітря. Свічки на день народження, перш ніж хтось загадає бажання й дмухне на них. Усі ці зграйки весільних гостей, які позують для фотографій коло фонтанів у Клівлендському художньому музеї.

Чиста сторінка в новому щоденнику.

Слово «даєну», що раз по раз повторюється під час Песаху — визнання того факту, що «було б достатньо» просто бути звільненими з рабства. Перетнути море. Знайти суходіл. Мати їжу в пустелі.

Моя глуха подруга Деббі, яка розуміє слова за рухами моїх губ, навіть коли я говорю надто швидко.

Церковні намети з написами: «Чим є для тебе молитва — кермом чи аварійним гальмом?»

Брудна калюжа, в якій хлюпочуться горобці. Захід сонця, який змушує забути про поганий день.

Слова з книжки Алана Патона «Плач, люба країно», які описують любов як єдину річ, що має довершену силу.

Нові виборці. Дитина, яка несе додому стос книжок із бібліотеки. Коли їдеш повз ферму, на якій вільно пасуться корови.

Псалом 43:3–4: «Дай мені світло Твоє й істину Твою; нехай вони ведуть мене і приведуть на святий пагорб Твій і в обителі твої. І підійду я до вівтаря Божого, до Бога моєї радості».

Каплиця мучеників у Єзуїтському притулку