Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська - Олександр Віталійович Красовицький
Із числа наших бійців був призначений начальник станції Межова, який координував порядок несення служби групами.
Це відрядження тривало близько десяти днів. Потім надійшла команда згортатися і повертатися до Дніпропетровська. Ми всі з радістю й надією чекали миті, коли зможемо обійняти рідних та близьких, але зробити цього так і не вдалося.
Виїхали вже під вечір. Напрямок — на Бердянськ, та до Бердянська так і не доїхали. На маріупольській розвилці повернули на Маріуполь. На півдорозі очі вже починали злипатися. Вдень відпочивати було ніколи, а кілька годин по нічній трасі хилили на сон. Але нічого. Витримав.
Пізно вночі прибули на злітну смугу міжнародного аеропорту «Маріуполь». Там вже панувало помітне пожвавлення. Обшиті сталевими щитами монстроподібні КамАЗи та стрункі ряди добре екіпірованих бійців батальйону «Азов» чекали на нас. По полю, з охороною та в оточенні репортерів, ходив депутат Верховної Ради Ляшко і голосно підбадьорював бійців. Тиснув руки. Бажав успіху.
Не пам’ятаю точно, о котрій годині надійшла команда: «По машинах!» Почалася операція по захопленню штабу ДНР у центрі Маріуполя. «Халк» та ще один екіпаж «ніссана» залишили в аеропорту. Нам було поставлене окреме завдання. Ми повинні були супроводжувати репортерів каналу «Інтер». Невдовзі з боку міста стали лунати автоматні та кулеметні постріли. Потім почулися вибухи гранат з гранатометів. Було видно заграву з боку центра міста. Незабаром нам у супровід прибув автомобіль, і ми виїхали до міста. Основна частина Маріуполя жила своїм звичайним життям, центр міста був взятий в кільце місцевими міліціонерами, а всередині цього кільця проводилася антитерористична операція. На тротуарах розпласталися бійці підрозділів «Азов» та «Дніпро-1». Головною ціллю був маріупольський штаб ДНР, оточений барикадами. Як згодом з’ясувалося, основна частина бойовиків була попереджена про штурм і вчасно залишила місто. Лишилася невелика група тримати оборону штабу. Їх опір швидко зламали. В розпорядженні бойовиків була примітивна зброя та одна бронемашина БРДМ . Окрім того, на підступах до барикад повсюди були закладені фугаси. Як я вже казав, бойовики були оточені й спочатку чинили деякий опір, але після того як по їхній бронемашині випустили близько пятнадцяти пострілів з РПГ-7 та розстріляли центральну барикаду з великокаліберного кулемета «Утьос», почалася їх втеча. На вулицях затримували всіх підозрілих осіб та проводилися обшуки у всіх прилеглих будинках та дворах. Кілька чоловік сховалися у підвалі будівлі податкової міліції на вулиці Італійській, але скоро здалися. Загалом затримали близько сорока осіб. Репортери повинні були побувати в найгарячіших ділянках та відзняти все найцікавіше. Тому мені пощастило побачити найбільш вражаючі моменти цієї операції.
• Зведення новин
Російські терористи в Слов’янську по-звірячому замучили львів’янина Юрія Дяковського.
Третім із знайдених в річці Торець неподалік від Слов’янська убитих людей виявився 25-річний Юрій Дяковський.
Його вдалося впізнати по фотографії, яку надіслав начальник обласного розшуку з Донецька, повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на Gazeta.ua.На тілі Дяковського були такі самі сліди тортур, які знайшли у загиблих Юрія Поправки і Володимира Рибака.
• Приблизно півтори тисячі проросійських мітингувальників штурмують міськвідділ міліції в Одесі. Про це повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на УНН.
Бойовики побили шибки у вікнах, а також поламали ролет, який перекривав вхід у внутрішній двір міськвідділу. Однак більшість з них потрапити всередину двору не можуть, тому що в’їзд перекритий автозаком. Люди намагаються проштовхнути автомобіль.
• Проросійські активісти продовжують викрикувати гасла: «Свободу!» і «Фашизм не пройде»..
• Російська Федерація значно посилює своє військове угруповання на території Кримського півострова, перекидаючи сюди не тільки авіацію, але і військові підрозділи.
Про це Укрінформу повідомив інформоване кримський військовий експерт на умовах анонімності, інформує Цензор.нет.
Крім того, очевидці спостерігали в небі і кілька реактивних бомбардувальників типу Ту-22 м.
На аеродромі Бельбек під Севастополем спостерігалася посадка не менше десятка військово-транспортних Іл-76 з десантом і технікою на борту.
5 травня 2014 року
• Андрій Курков «Щоденник Майдану та війни»
5 травня. Українські шахтарі не воюють. Поки Одеса повільно приходить до тями після загибелі майже п’ятдесяти осіб 2 травня, в Донбасі триває війна, на якій уже особливо не підраховують жертв. Через день проросійські сепаратисти з переносних ракетних комплексів збивають українські військові вертольоти, щодня або українські десантники нападають на блокпости сепаратистів, або сепаратисти нападають на військові частини. Раз у раз ідуть бої за телевежі біля донецьких міст. Деякі телевежі вже по двічі переходили з рук у руки. Як тільки телевежу захоплюють сепаратисти, вони відразу вимикають мовлення українських телеканалів і вмикають російські телеканали. Потім, коли українські війська звільняють телевежу від окупантів, російські телеканали вимикаються, а українські знову з’являються в ефірі. З понеділка пішов рахунок жертвам і серед мирного населення. Сепаратисти ховаються за живим щитом із місцевих жителів. Православна церква Московського патріархату закликає віруючих виходити й ставати перед озброєними до зубів проросійськими бойовиками, але гинуть поки що не ті, хто приходить захищати своєю беззбройністю бойовиків, а випадкові перехожі. Адже бої йдуть на вулицях, біля будинків. У хід ідуть не тільки автомати й кулемети, але й міномети, і гранатомети. Неконтрольований політ чиєїсь кулі обірвав життя чоловіка, який вийшов на балкон подивитися, що відбувається в місті.
А в місті Слов’янську в цей час мінометним вогнем було підірвано автозаправку, йшов бій біля блокпоста проросійських бойовиків, котрим перегороджено трасу на Росію. У цьому бою українські війська втратили чотирьох солдатів убитими і вісім пораненими. Проросійський бойовик, який брав участь у битві, повідомив про два десятки загиблих сепаратистів. Але вся інформація, яка потрапляє і в інтернет, і в телевізійні новини, видається неперевіреною, неточною. Журналістів у містах, охоплених справжньою війною, залишилося дуже мало. В основному всю інформацію звідти викладають в інтернет місцеві жителі. Окремо виступають час від часу лідери сепаратистів, які заявили останніми днями, що до них прийшло підкріплення — сотні російських козаків, а також соратників по «великій російській ідеї» з Криму та південного сходу України. Ці заяви цілком можуть виявитися просто частиною психологічної війни, способом тиску на Київ і на українську армію. Одначе події 2 травня в Одесі, в яких брали участь немало громадян Росії та громадян невизнаної Придністровської республіки, дозволяють думати, що в оточені армією містечка Донбасу могли проникнути нові сили бойовиків. Усе нові й нові будівлі захоплюють озброєні сепаратисти, і навіть там, де вже тижнями немає української влади і де розбіглася міліція, вони продовжують захоплювати адміністративні будівлі.
