ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ - Самовидець

Переясловле на день Богоявленія Господня. И там рада была, где усі полковники и сотники с товариством, при них будучих, позволилися зоставати под високодержавною его царского величества рукою, не хотячи юже болш жадним способом быти подданними королю полскому и давним паном, ані теж примати к себі татар. На чом на той то раді в том місяцю генварі 11 и присягу виконал гетман Хмелницкій зо всіми полковниками,

5 У сп. Куліша і в сп. Судієнка це оповідання вміщено відразу за договірними статтями Богдана Хмельницького і через те немає слів «року 1654», оповідання починається словами: «И в том же 1654 году присланній бывает» і т. д.

6 У сп. Судієнка: немає «пресвітлого».

7 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: «дворяни».

8 У вид. Бодянського: «по жаданню».

9 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: «постанову».

10 У сп. Козельського: «атаманам».

11 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає слів «в том місяцю генварі».

сотниками и 67 атаманею 1 и усею старшиною войсковою 2, и узяли великое жалованне его царского величества соболями. И зараз по усіх полках розослали столников с приданням Козаков, жеби так козаки, як войти со всім посполством присягу виконали на вічное подданство его царскому величеству, що по усей Україні увесь народ з охотою тое учинил. А боярин и дворецкій Василій Василиевич Бутурлин повернул на Москву до его царского величества и немалая радость межи народом 3 стала 4.

Того ж року, зараз навесну, его царское величество обвістивши през своего царского величества послов королеві его милости 5 о своїх кривдах и о наступленії на православную віру, уводячи римскую, а найбарзій уніею стисненних християн, — ознаймует, же войною идет на короля полского; и сам своею персоною царскою рушает з столици з многими войсками, простуючи под Смоленско, а боярина Василія Василевича Бутурлина з многими войсками висилает до гетмана Хмелницкого. А гетман Хмелницкій висилает своего войска полк Ніжинскій, Черніговскій, при которих и охочих много Козаков и инних полков пошло немало, з которих осм полков стало, бо Івану Золотаренкові 6 наказное гетманство вручил, давши ему булаву и бунчук, и армат узял из собою немало, которій просто ишол на Гомель. И там заставши жолніров литовских немалую купу, Гомель осадил, под которим немалій час стоял, немогучи оных узяти. А его царское величество просто под Смоленск подступил и там оного доставал розними способами, где и Козаков пришло немало 7 з братом Золотаренковим до его царского величества под Смоленск. Где собі отважне починали в приступах аж на мурах наверху 8 смоленских по ліствицах были; аже оных німці вспирали, але многіе, и в город упавши, погинули. Що выдячи его царское величество їх отвагу, барзо їх улюбил. Жолніре зась з воеводою смоленским Глібовичем 39, видячи там 9 великіе сили его царского величества и налогу щоденную — день и нощ 10, звонтпивши собою, просили его царского величества о милосердя, жебы зоставали при здоровю, що и одержали. И так поддали * город Смоленск, поклонившися, и так 11 вцілости отпущены в Литву.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «атаманню».

2 У вид. Бодянського: помилково «воинскою».

3 У праці О. Рігельмана: немає «и немалая радость межи народом стала».

4 Тут у вид. Бодянського і в сп. Судієнка далі заголовок: «Починается война его царского величества». Наступне оповідання починається так: «Того ж 1654 году его царское величество, обвістивши чрез своїх».

5 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «королеві полскому».

6 У сп. Козельського: «бо оному гетманству».

7 У праці О. Рігельмана названо число козаків 8000 і вказано точну дату — 10 вересня.

8 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «верху мурах».

9 Там же: «так».

10 Там же: «щоденную и нощную».

11 Там же і в сп. Козельського: немає «так».

* Починається рука другого переписувача.

А его царское величество своїми воеводами и ратними людми 68 69 осадил Смоленско и, из костелов церкви посвятивши, и муры посвящали 1, по которых сам его царское величество ходил при том посвященю. И оттоль послал его царское величество под Витепско и Полоцко, и тые городы повыймали люде ратные его царского величества, аж по самую границю Курляндскую, и ив Друї 2 зоставал воевода. Также того ж часу Дубровную, Оршу, Шклов, Копись повыймано и Могилев поддался его царскому величеству, — и там воевода зоставал и Поклонскій 3 полковник, — и інные многіе городи литовскіе — Білая Русь, и от того часу титул стал «и Білыя 4 Россії». А Золотаренко Гомель державши в облеженю немало, що видячи жолнірове, же юже трудно отседітися, здали Гомель Золотаренкові, которій осадивши своїми людми, потягнул под Быхов, городы приворочаючи собі. Що усе привернулося и поддалося, опроч тилко сам Старій Быхов не поддавалъся 5 и держалъся. А Золотаренко, ставши в Новом Быхові, был сам с козаками своїми не в малой куш у его царского величества в Смоленску 40. Аже осінь наступила, его царское величество повернул до Вязмы и там зимовал, а на Москві мор великій был. А козаки з Золотаренком зимовали у Быхові Новом, а у Старій Быхов притягнул князь Радивил, гетман литовскій, и ходил доставати Могилева, и ничого не вскуравши, отишол и повернул под Новій Быхов 41 доставати Золотаренка с козаками. И там ничого не вскуравши, з великою шкодою отишол и, осадивши Быхов Старій накрепко людми военними, повернул у Литву. А гетман Хмелницкій того року 6 стоял з войсками своїми и его царского величества под Хвастовом, и от его царского величества присылано козакам жалованя копійки золотые, которая важила полталяра 7. Того ж часу и мідяніе копійки повстали 42, которые рожною ценою ишли з срібрними, а таляр битій под печатю царскою был, которого по шести золотых брано.

Того ж року слонце барзо мінилось у середу у спасовку першої недели. Того ж року швед на Полшу повстал