Нове життя - LikoDan

Зоя прийшла до офісу рано, намагаючись втекти від тривожних думок. Робота була єдиним, що допомагало їй зберігати спокій. Вона відкрила двері свого кабінету й одразу покликала секретаря.

— Джек, принеси мені, будь ласка, чашечку кави. Міцної, — сказала вона, намагаючись посміхнутися.

— Звісно, пані Зоя, вже несу, — відповів Джек і швидко вийшов.

Зоя сіла за стіл, завалений документами по проекту EvoLux E5. Вона глибоко вдихнула, зосереджуючись на числах і звітах. Але неспокій все одно точив її зсередини.

Коли робота почала налагоджуватися, у неї з'явилася вільна хвилинка. Вона відкрила ноутбук і вирішила перевірити новини — звичка, яку виробила за останні місяці.

На одному з невеликих новинних сайтів її увагу привернув заголовок:

«Global Investments Corporation — брудні гроші за кордоном?»

Зоя відчула, як її серце завмерло. Вона клацнула на посилання й почала читати. Стаття стверджувала, що GIC відмиває гроші через підставні компанії за кордоном. У матеріалі було кілька скріншотів банківських транзакцій, які виглядали досить переконливо.

— Ні… Це не може бути правдою… — прошепотіла вона.

Вона уважно переглянула всі зображення. Деякі з них виглядали дивно, ніби були сфабриковані. Діпфейк? — промайнуло в голові.

Але найгірше було під статтею. Коментарі рясніли злістю та недовірою:

— «Я завжди знав, що ці інвестиційні компанії — шахраї!»
— «Її місце за ґратами!»
— «Скільки ще вони будуть дурити людей?!»

Зої стало погано. Її руки затремтіли.

Минуло три дні після публікації. Спочатку новину підхопили лише малі ЗМІ, але тепер вона вибухнула на всю країну. Всі великі телеканали, інтернет-портали, блоги — всі говорили лише про GIC.

«Скандал із відмиванням грошей у GIC набирає обертів. Компанію звинувачують у незаконних фінансових операціях. Чи зможе новий президент Зоя Мюлле пояснити ситуацію?»

Зоя почувалася як у пастці. Вона не знала, як це зупинити. Відчуття безвиході охопило її.

Раптом двері в кабінет відчинилися. На порозі стояв чоловік у формі — офіцер Томас Рейнольдс. Високий, широкоплечий, із пронизливим поглядом та жорстким виразом обличчя. У його руках був документ.

— Пані Зоя Мюлле, — голос офіцера був холодним і рішучим. — У мене ордер на обшук вашої компанії. Якщо ви не винні, ми все повернемо. Але зараз ми повинні провести розслідування.

Зоя відчула, як земля йде з-під ніг. Вона дивилася на нього, не знаючи, що сказати. Усі співробітники в коридорі зупинилися, їхні погляди були сповнені сумнівів і страху.

— Але… Це якась помилка… — пробурмотіла вона.

— Я сподіваюся, що це так, — відповів офіцер Рейнольдс, дивлячись їй прямо в очі. — Але ми повинні виконати свою роботу.

Зоя повернулася до свого кабінету, закрила двері й важко опустилася на стілець. Вона відчувала, як її серце готове вискочити з грудей. Відкривши новини, вона побачила, що ведеться прямий ефір. На екрані сидів чоловік середніх років із тонким, хитрим обличчям і холодними очима. Це був Деніел Маркс — власник однієї з конкуруючих компаній.

— «GIC завжди була сумнівною компанією. Ми роками слідкували за їхніми операціями. І тепер, коли правда вийшла назовні, ніхто не повинен залишатися осторонь», — говорив Деніел спокійно, але в його голосі відчувалася прихована злість.

Зоя відчула, як холодний піт стікає по спині. Її погляд метнувся до шафи. Вона згадала флешку, яку їй надіслали кілька місяців тому.

— Це він… — прошепотіла вона. — На тій флешці була інформація про його компанії!

Зоя кинулася додому. Відчуття небезпеки підганяло її вперед. Вона дістала флешку зі сховку, швидко скопіювала її на інший носій і заховала оригінал у сейфі.

— Якщо це все правда, ця флешка — мій єдиний шанс…

Вона знову глянула на екран ноутбука. Деніел Маркс продовжував говорити:

— «Ми вимагаємо негайного розслідування діяльності GIC. Такі компанії не повинні існувати у чесному бізнесі!»

Зоя стиснула флешку в руці й прошепотіла:

— Я доведу, що це не правда. Але спершу потрібно дістатися до істини...

Її шлях до правди тільки починався, і вона знала, що цей бій буде найскладнішим у її житті.