Силуети на пероні - YanaGata
Всі твори автора ⟹ YanaGata **"Силуети на пероні" — це поема про внутрішній стан людини, яка опиняється на межі між минулим і майбутнім. Перон тут символізує місце очікування, де час ніби зупинився, а силуети — це лише примарні відбитки спогадів, втраченої близькості чи невисловлених почуттів. Вони нерухомі, безликі та мовчазні, нагадуючи про те, що іноді життя здається застиглим у тумані невизначеності. Поема сповнена символіки: кожен образ — від тиші до вітру — передає боротьбу між бажанням залишитися у спокої минулого і необхідністю зробити крок уперед. У цьому світі ніщо не змушує рухатися, крім внутрішнього поклику, що пробуджується раптово. Автор: Яна Гривнак; поема про "Ось яке воно, самотнє життя"...
Силуети на пероні
Перон мовчить, і час застиг,
Лиш вітер свище поміж них.
Не йдуть, не кличуть, не живуть,
Ніби думки, що десь пливуть.
Стоять у сутінках пітьмі...
Чи це лиш сон, чи інший світ,
Де втрачений давно вже слід?
Де кожен сам і мовчазний,
Невидимий і неземний.
Та ось щось рушилось ледь-ледь,
Тривога змила! Думи геть!
Силуети знов завмерли,
Мов фарби, що назавжди стерли.
Він шепоче до німих,
Та голос губиться у них.
Немов завіса з диму й снів,
Де тоне правда без слідів.
Чиясь рука зависла в млі,
Як тінь на вицвілій землі.
Та руху в ній нема давно,
Лиш згадка, стерта як вікно.
Вітри кружляють між людьми,
Але мовчання — їхні сни.
Нема ні сліз, ні щирих слів,
Лиш вітер стежку застелив.
І тільки серце десь внизу
Вловило тишу, як грозу.
Що буде далі — не збагнуть,
Бо тут час може обмануть.
Силуети стоять, як завжди,
Ні кроку, ні нової біди.
А хто побачить їхній світ —
Можливо, той знайде свій слід.
Кінець
