Шум Тиші - Grimnox

     У оселі запанувала тиша. Така абсолютна, стерильна, саме ту, яку обожнював Чарлі. Перш ніж пірнути у сон, він скрупульозно оглянув кожну кімнату, розставив крісла, повісив картини на стіни і витер пил з полиць. В цей час його охопило звичне відчуття спокою.

    У ванній кімнаті він довго чистив зуби. Надто довго. Щітка зачіпала ясна, залишаючи на язиці легкий присмак крові. Він полоскав рот, знову чистив, знову полоскав. У дзеркалі губи здавалися майже білими.

  Перед тим, як зануритись у ліжко, він ще раз усе перевірив: "Чи всі вікна міцно зачинені?"
Переконавшись, що в будинку панує тотальна тиша, він, нарешті, ліг. Він довго дивився у темряву, вслухаючись у нічну тишу. Тоді почув це...

    Спочатку ледь відчутний шепіт. Майже нечутний, ніби вітер пробігав коридором. Але вітер сюди не долітав. Потім слова. Невиразні голоси, ніби у сусідній кімнаті тихо розмовляли чоловік та жінка. Їхні голоси то підвищувалися, то стихали, але він не міг зрозуміти, про що йде мова. Він лише знав, що вони тут. Його серце калатало у грудях шаленіше. Він сів у ліжку, втупившись у темряву. Холодний піт вкрив долоні. Це було виснажливо. Просто мозок грав з ним, змушуючи чути голоси в тиші. Але тільки-но він натягував ковдру вище і заплющував очі, голоси ставали ближчими. Нібито хтось шепотів йому на вухо.

     Він різко сів і увімкнув настільну лампу. Запала тиша. Абсолютна, ідеальна тиша. Чарлі глибоко зітхнув і вимкнув світло. Після цього знову почув шепіт у темряві. Він відчув холод. Ковдра більше не захищала його. Будинок, що здавався теплим і затишним вдень, вночі мав зовсім інший вигляд.

     Головний герой закрив очі і спробував не слухати. Намагався не думати. Вдихнути. Видихнути. Під ранок йому нарешті вдалося заснути. Та навіть тоді він відчував, що ця тиша - не зовсім тиша.