Кіт, Наталя і комод для білизни - Марко Кейк

Вранці під будинком біля ґанку Олексія, стояли поліцейська та машина швидкої допомоги. В квартирі чулися голоси. Кричала Дашка, плакала мала Зоя, але не так, ніби її били. Наталя швидше вдяглася і вибігла на сходи. Там розмовляли Олексій, дільничий та медбрат.
- Прийшла дві години тому, і почала... – розповідав сусіда, нервово згортаючи і розгортаючи якийсь аркуш. – Сокирку для м’яса ухопила...
- Тут ясно все. - сказав медбрат. – Допилася, догулялася ваша Дарина.
- Я Дашааа... – проричала сусідка, яку на ношах витягували з квартири двоє міцних санітарів. Дашка була замотана, як лялечка, але рота їй не затуляли, і вона волала з усієї сили. – Миши, миши, бєлиє миши! В платьях, с авоськами! Оні в сапогі – я сапогі порубіла! Оні в духовку – я і духовку! І папугай гаварящій, я єму: пашол вон, а он мнє: моваю агрєсара нє спілкуюсь. Льошка, хватай тапор, там ещьо гномов пално прібєжало! Мачіііііі іх...
Наталі хотілося сміятися, але всі навколо були серйозні, деякі сусідки плакали. 
- Олекса, не мни папери, там протокол, там висновок. – сказав дільничий, і було помітно, що йому дуже не по собі. Таке він бачив рідко, хоча працював років п'ятнадцять. 
- Мені з вами їхати? – захвилювався Олекса. Дашці нарешті вкололи щось, і вона задрімала. Так і внесли у швидку.
- А чим ви допоможете? – відмахнувся медбрат. – Залишайтеся з дитиною, у неї стрес. 
Коли і поліція, і швидка поїхали, до Олекси додому потяглися сусіди. Хто ніс горня борщу, замотаного в тепле. Хто ковбаски, хто оладок. Знали, що Дашка все пропивала і не готувала. Олекса був гарний чоловік, колись працював айтішніком, навіть ігри власні для дітей розробляв, навчальні. потім зустрів Дашку на біду... 
Тиха бліда Зоя, яку Дашка тягала всю ніч невідомо де, поїла та й заснула просто у батька на руках. Шість років. Така схожа на мале гноменя...
Наталя понесла їм тертий пиріг, і у них  на віконці побачила блюдечко добірної, спілої малини. В жовтні.