Їхня кохана лялька - Алекса Адлер

Час тече як гумовий. Повільно. Розтягуючи кожну хвилину до вічності, що виснажує.

Невідомість доводить до знемоги. Мені дуже хочеться дізнатися, що там, у цих печерах, зараз відбувається. Чи зумів Са-ард обійти всі пастки та прорватися до брата?

«Я можу показати», – раптом лунає в моїй голові голос Чарпатчхе.

«Справді?» − скидаюся я.

Я це бажання «вголос» транслювала?

«Те, що можу бачити сама і очима своїх нижчих, – уточнює вона. – Якщо для тебе це так важливо».

«Дуже важливо», − запевняю.

«Тоді дозволь мені. І дивися».