Кохання з ароматом ванілі - Аніта Русанова

- Ми ж сюди прийшли за ескізами. – Невпевнено вимовила я.

- Ескізи почекають. – Сказав це хриплим голосом Рост, а у мене вже почали труситися ноги.

- Але ж..- Не встигла я йому відповісти, як чоловік накрив своїми губами мої і почав цілувати мене, спочатку ніжно, а потім жорсткіше.

Від таких дій я втрачала контроль, я одразу ж відповіла на поцілунок, Рост владно тримав мене за талію, погладжуючи спину. Коли нам забракло повітря, ми відсторонилися один від одного. Нічого не сказавши, я підійшла до дзеркала, яке одразу помітила коли ми сюди зайшли. Добре що я нафарбувала губи стійкою помадою, інакше зараз би в мене від неї нічого не залишилось. Підправивши макіяж і зачіску, я обернулась до чоловіка, який стояв і за цим спостерігав.

- Як щодо ескізів? – Запитала я, помічаючи їх на столі.

- Марія була права, це був нелегкий вибір, бо ж ескізи просто чудові, кожен стиль прекрасний, тому я вирішив, що ти обереш стиль сама. Який стиль тобі найбільше подобається? – Сказав це Рост, а у мене ледь щелепа не відпала.

- Лофт, - із впевненістю сказала я, бо ж цей стиль я любила найбільше,- я думаю що саме він підходить для кавярні.

- Згоден. Тоді хай буде лофт. – Сказав Рост.

- Я думаю нам варто спуститися вниз. – Сказала я.

- Пішли.

Через півгодини, попрощавшись із родиною Роста і Данила, ми їхали додому. Аліса цілу дорогу ділилася враженнями знайомства, а я лише, погоджуючись, кивала.