Їхня кохана лялька - Алекса Адлер

− Ні, − схлипую, знову сіпаючись назад. Борсаюся, намагаючись дотягнутися руками до лопаток і від'єднати цей клятий трос. Я не покину їх. Не покину. Не можу.

І тут Хамана згадує про мене. Задерши голову, вишкірює провалля ікластої пащі.

− Моя! – видає утробне виття, виносячи звуковою хвилею залишки стелі.