Слово темряви - Наталія Савінова (SiN eVa)

Темніан прийшов до тями так само неочікувано як зявилось оніміння і він втратив контроль над власним тілом. Він швидко підвівся з землі і перевіривши наскількі відновилась чутливість в його руці, скерував Тіні до тих Відступників, які вирішили, що не існує нічого страшнішого за Хантеші. Та вони глибоко помилялись. Страшнішим за первісну Пітьму може бути лише його розпач. І в цьому розпачі він не має жалості.
 – Маршале, – звернувся воїн, який першим дістався Темніана. – З вами все гаразд? 
– Авжеж, – штовхнув його замизганий вояка, витираючи краплі крові зі спітнілого обличчя. – Це ж наш маршал!
– Які новини з імперії Світла? – запитав Темніан, озирнувшись до генерала, що щойно зупинив коня поряд з схвильованими воїнами.
– Ваша наречена прокинулась. – захрипло відповів кремезний чоловік з густими насупленими бровами, навіть не здивувавшись тому, що маршал темної армії запідозрив щось до того, як йому доповіли звіт.
– Я полишаю командування в ваших руках. – спокійно відказав Темніан, легко застрибнувши на Спалаха. – Продовжуйте притримуватись плану та зачищайте усі пустки. Я повернусь до вас як вирішу питання з тими, хто не вміє тримати свого слова.
– Так, маршале. Покладіться на мене і на ваших вірних темних воїнів!