Солодощі або капості - Аліна Скінтей

Асіларіс пирхнула, відчуваючи, як її щоки злегка порожевіли.

— Ну добре, добре, зрозуміла. Тільки от чи часто знайдеться компанія, яка подарує мені стільки сміху? — вона лукаво примружилася. — Солодощі з несподіванками мають свій шарм, чи не так?

Дейлан, посміхаючись, витягнув із кишені карамельку, загорнуту в яскравий золотий папірець. Він простягнув її Асіларіс, злегка схиливши голову.

— А що, якщо ця буде без несподіванок? Просто солодкість, щоб завершити цей вечір.

Асіларіс прийняла карамельку, з вдячністю глянувши на нього. Їхні руки на мить зустрілися, і між ними повисло мовчання, наповнене теплом і тим самим зв’язком, що виник між ними після всіх тих випробувань. Вона подивилася йому в очі, і, не відриваючи погляду, відчула, як серце починає битися швидше.

— Дейлане… — прошепотіла вона, не відводячи погляду.

Він відповів їй м’якою, щирою усмішкою, легенько нахилився ближче, і його губи торкнулися її - ніжно, обережно, наче боявся порушити цю тендітну мить. Їхній поцілунок був теплим, трепетним, наповнений тим самим солодким відчуттям, що й карамелька, яка ще досі лежала в її руці.

— Здається, ці солодощі без капостей мені таки до душі, — прошепотіла Асіларіс, коли їхні губи розійшлися, але погляди залишилися нерозлучними.

Вечір завершився саме так, як і починався - з усмішками та відчуттям невимовної магії, що залишилася між ними після цього незабутнього фестивалю.

Кінець