Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб

– А я, уявіть собі, у це не вірю.

Повз прошкутильгав Старий Сем, несучи моток товстого дроту і вражаючого розміру кусачки.

– Буде вам телеграф, буде, – пробурмотів, не звертаючись ні до кого конкретно. – А ліфт зранку працює, і не треба монстра з мене робити, я людей уже сто років не різав…

– Милі у вас службовці, – зауважила Меліса, проводжаючи поглядом сутулу постать.

– Сем – не службовець. – Джі Лін різко підняв голову, в його очах спалахнув войовничий вогник. – Він кузен мого дідуся і щосили дбає про замок. Не смійте поводитися з ним зневажливо.

– І в думках не було. – Деколи Лисиця і близько не розуміла чужу логіку. – Про кого ще з вашого оточення я маю знати? Нічого не хочете розповісти про Майву Анозу?

– Тільки те, що це не ваша справа, – відгаркнувся князь, розвертаючись на сто вісімдесят градусів. – Щасливого перебування у Пагорбах. – Він пішов геть, не оглядаючись.

«Ще й як моя! – Меліса попрямувала за Старим Семом. – Отже, Арман, Майва і таємне життя Джі Лін Рі. Нудно не буде. Ні їм, ні мені».