Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб

Рація, що стояла віддалік, замиготіла і запищала, явно подаючи якийсь сигнал. Айріс зиркнула на двері з віконцем, за якими клював носом зв’язківець, і притиснула слухавку до вуха щільніше.

– Після смерті Армана я ніколи його не бачила, – заявила рівним тоном. – Спіть спокійно, він мертвий по-справжньому.

– Усі знають, що бачили! Ви ганялися за ним по всьому місту!

– Я брехала. – Досі Айріс нікому в цьому не зізнавалась. – Я збиралася втекти і хотіла здійняти галас. Думала, якщо громадськість приплете до мого зникнення шесс, містику та любов, Фабіан не помститься моїй родині.

– Але… Як же так? А я? Я відчуваю його присутність! Він завжди поряд!

– Арман збирався одружитися зі мною, але подарував перстень і вам. Я думала, він кохав мене, але йому сподобалося прокляття. Я ненавиділа себе за те, що принесла йому смерть, а він шукав матеріал для експериментів. Запитайте будь-кого місцевого, що він думає про Армана Майліра, і вирішіть, чи варто про нього згадувати. Можу прислати кілька покоївок, у них відомості, як-то кажуть, із перших рук. Добраніч. До речі, у вас там дуже галасливо. Що відбувається?

Ніта надовго замовкла. Айріс уже хотіла перервати зв'язок, та врешті співрозмовниця розгублено відповіла:

– Усі гасають як божевільні і кажуть, що сталося диво. Певне, зараз у мене заберуть телефон. Ви справді не бачите…

Розмову перервали гудки. Щойно слухавка повернулася на місце, телефон задзвонив знову.

– Слухаю?

– Де Старий Сем? Нехай піднімає доктора Рілка і їде до резиденції! Ми всі тут!

– Всі?..

Зв’язок перервався на пів слові.

– Що тут? – У флігель забіг зв’язківець. – Мені здалося… Здалося…

Єдине, що Айріс знала точно: вона чула голос Джі Лін Рі і він кликав усіх до Фабіана.