Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб

Синяки починалися від лінії росту волосся на потилиці й охоплювали широкі, добряче підсмажені літнім сонцем плечі та передпліччя. Найбільше дісталося грудям та ребрам – їх майже повсюдно покривали забиті місця. На животі синців було менше, зате вони вражали жорстокістю і масштабом

– Все не так страшно. – Меліса відчувала, що голос їй непідвладний, проте щосили намагалася висловити впевненість, якої не відчувала. – Разом із опіком, – вона торкнулася плеча Джі Ліна, – нагадує морський краєвид.

– Судячи з твого обличчя, там не тільки море, а й орда кракенів, – незграбно пожартував князь.

– Та не те щоб… Але кілька чайок пожвавили б картинку, сперечатися не буду. Хм… По-моєму, ось тут, – Лисиця приклала холодну долоню до його лопатки, – відбиток босої ступні. Слід вузький. Впевнена, це зробила жіноча ніжка. Хоч щось тішить.

– Просто пищу від захоплення, – буркнув Джі Лін, накидаючи сорочку на плечі.

– Не бурчи. – Меліса допомогла йому впоратися з рукавами. – Ти ж не сердишся по-справжньому. Чому? Вона була красунею?