Його омана - Анні Ксандр

Кружляв навколо столиці хтозна скільки часу. Бажав знайти вихід і забути все, але нічого з того не виходило. Втім, повернувся я не додому…

Двері відчинилися одразу ж як я приїхав. Немов мене тут чекали. Хоча я то знаю, що він завжди чекав саме цього дня.

— Мені дуже шкода, що так сталося… — почав говорити дідусь, але я не дав продовжити, бо не хотів жалю.

— Я згоден.

Він здивовано подивився на мене, хоча й помітним був сум в його очах. Дідусь любив мене понад усе і йому насправді боліло, що мене таким чином було вибито з цієї гри… А те, що я прийшов саме до нього, означало лише одне — він переміг батька.

— Дуже добре, хлопчику мій. Щоб не трапилося, а я пишаюсь тобою. Просто дай час…

Час… Де б ще його взяти…

Сподіваюсь, подарунок до дня закоханих прийшовся вам до душі))) Планувала обмежитися 40к знаками, але понесло і ледь спинилась))) Якщо вам сподобалася книга, то буду рада прочитати про ваші враження. А ще прошу підписуватися на мою сторінку, аби не пропустити чогось... цікавого))) Дякую, що були зі мною та з Іваром, а також хто підтримав і Софійку з Лорейн)))

Кінець