Біль і гнів - Дімаров Анатолій

Краще померти в гетто, ніж бути причетним до тяжких злочинів.

— Померти? — перепитав лиховісно Крамер.— Ні, пане професоре, померти вам так легко не вдасться! Я вже дечому навчився, пане професоре.

І наказав двом гестапівцям, які завжди його супроводжували, прив'язати старого до крісла.

— То як, пане професоре, може, роздумали?

З ненавистю дивлячись на Крамера, той заперечно крутнув головою.

Крамер включив бормашину... Сиве волосся старого потемніло від поту, зіниці розширились. Кров заливала підборіддя і груди, а він усе терпів. Навіть Крамера вразила витримка цієї старої людини.

На третьому зубі професор здався: кивнув головою, що згоден — говорити не міг...

А другодні Крамер змушений був висаджувати двері в знайомій квартирі.

Професор таки знайшов засіб вислизнути з його рук Лежав на ліжку поруч із мертвою дружиною, а з обвислих рук, з перерізаних артерій, стікали останні краплини крові...

Однак цей прикрий випадок не завадив Крамерові набути потрібні знання: знайшовся лікар, який уже за гроші довершив навчання. Відтоді, куди б не закидало Крамера, він не розлучався з бормашиною.

За цей час просвердлив, поспилював сотні здорових і хворих зубів. Свердлив гострими свердлами і спеціально затупленими, зверху до корення і знизу вверх, вибурював величезні дупла, лишаючи тонюсінькі стін