Врятуйте наші душі (книга коротких страшних оповідань) - Басан Валентина

За рекомендаціями самого блогера-наркома (нативна реклама — сама ефективна реклама) народ в клініку записувався активно і самостійно. Гроші Валентина віддала навіть раніше, ніж потрібно, і взяла цього ж блогера-наркомана в долю для розвитку мережі клінік в інших містах, а можливо в майбутньому, і в інших країнах.

Обхід, як завжди, зайняв більше часу, якого і так було в обріз. Палата з блогерами-натуралами, як їх охрестили медсестри, була заповнена під зав'язку. Тут була найвідоміша проповідниця натуральних пологів і натуральних абортів, якій загрожував самий натуральний термін в колонії. Мало того, що вона продавала в соціальних мережах фасовану крейду, видаючи за ліки від дифтерії, раку і туберкульозу, вона організувала справжній натуральний рух "Жінки проти медицини" в яке вступила просто приголомшлива кількість передплатниць.

Після низки смертей породіль, які трапилися в прямому ефірі соціальної мережі її сторінкою зацікавилася прокуратура, до відділень якої летіли поштовими голубами заяви з усіх куточків країни. Безробітний чоловік-альфонс, відчувши, що пахне смаженим, взяв квиток з теплої країни і першим же рейсом прилетів до благодійниці. До слова, ця сама благодійниця не була проти пухких пачок хімічних і ненатуральних купюр, які вона щодня знімала в банкоматі і сідала в найдорожчий автомобіль, безсоромно забруднюючий навколишнє середовище і мати її, природу.

Палата з молодими блогерами, так званими ток-токерами, була сумною. Валентина Валеріївна не любила цю палату і намагалася якомога швидше її покинути. Молоденькі наркомани, їх вивертало від ломки через відсутність хімії та соціальних мереж. Без освіти, без розуміння, без душі. Вони катастрофічно швидко старіли, а їм на п'яти наступали молодші і сміливіші. Один раз хапнувши хвилинної слави, вони вже не могли зупинитися, наприклад, жити, вчитися, працювати. На камеру вони стрибали з висотних будівель і обривів, пірнали в глибини, клали руки в пащу диких тварин, пили і їли неїстівні речі, одним словом ловили хайп. Зломлені душі. Знедолені. Не цікаві. Тут лежали ті, хто вижив після трюків, але не набрав потрібну кількість лайків і переглядів.

Палата з жертвами пластичної хірургії називалася у медсестер кімнатою сміху. Не приймаючі себе. Не змиряючися з собою. Ті, що не зуміли вчасно зупинитися і сказати спокусі перетворитися в іншу людину – ні.

Одна з пацієнток цієї палати була раніше блогером-натуралом і передплатницею вищезгаданої засновниці "Жінки проти медицини". Вона відчайдушно народжувала вдома, мазалася соняшниковою олією і просила Всесвіт про все на світі, починаючи від грошей і закінчуючи нормальним мужиком. Мужик з'явився. Завдяки Всесвіту або сформованій репутації неважкої поведінки, про це історія замовчує. Але разом з мужиком з'явилося непереборне бажання зробити губи і груди розміром, максимально наближеним до розмірів Всесвіту. Мужик, побачивши катастрофічно незворотний результат, порадив збільшити мозок і канув у небуття. Але блогер-вже-не-натурал на цьому не зупинилася. Вона видалила ребра, викачала весь жир з колись натурального тіла, зрізала повіки, в результаті чого одне око перестало закриватися повністю, збільшила сідниці, переробила ніс, щоки і лінію чола, натягнула зморшки, хоча їй ще не було і тридцяти, зменшила вуха, зменшила своє жіноче начало всередині і зовні хірургічним шляхом до розмірів маленької дівчинки, і прочитала висновок її хірурга, що наступного наркозу вона не перенесе. Аналізи показали, що в її організмі пішли незворотні зміни. Мати з батьком привезли її до Валентини прямо з підпільної клініки, знявши з операційного столу під час прямого ефіру, який вона вела, повністю забувши про те, що вдома горе-матір чекають двоє малюків-погодків.

Палатою з блогерами-екстрасенсами, ворожками і відунами Валентина гребувала, вона брала їх знехотя і за великі гроші їх родичів, які все ще плекали надію знайти колишніх сестер, дочок, матерів і навіть бабусь. Перш за все ці люди були брехунами, пройдисвітами, які обманювали на кожному кроці, шахраями, ошуканками і справжніми злочинцями. Ніякої магічної сили у пацієнток цієї палати не було, так само, як і совісті. Зате терапія Кримінальним кодексом і спілкуванням із запрошеними представниками закону давала воістину чудодійні, можна сказати магічні результати.

Ще була палата з жертвами реаліті-шоу. Одній із жертв здавалося, що її життя транслюється двадцять чотири години на добу, вона красиво сиділа на лікарняному ліжку, переодягалася, загорнувшись в простирадло і відмовлялася ходити в туалет, соромлячись стати надбанням громадськості. Крім ліків, їй кожен день призначалася клізма. Місяць тому її чоловік не витримав трансляції особистого життя, яке стало суспільним не через його волю, починаючи від кольору його трусів і закінчуючи зйомкою його сплячого на дивані. Після розлучення захоплення соціальними мережами стало прогресуючим божевіллям. Батьки стали бити тривогу, коли помітили, що вона веде прямі ефіри і розмовляє з аудиторією навіть без телефону, переконуючи їх, що її і так безперервно знімає прихована камера. А кожне слово, яке вона вимовляє, автоматично потрапляє в інтернет.

В інших лежали менш колоритні персонажі: інфлюенсери, лідери думок, експерти та інші блогери без освіти, у яких щось пішло не так. Наприклад, симпатичний хлопець з борідкою збожеволів, коли один з хейтерів вивалив в інтренет страшну правду про те, що блогер–мільйонник знімає кут в одному з найбідніших районів міста, а всі атрибути розкоші взяті напрокат. А цю пухкеньку дівчину на заспокійливих і в прострації хтось їх хейтерів сфотографував в натуральну величину. Без фільтрів виявилося, що натуральна величина рівно на сорок кілограмів натуральніша. А це під ручку коридором гуляють блогер і його особистий хейтер, які, як виявилося в клініці, жити один без одного не можуть.

Валентина Валеріївна зробила обхід і повернулася до себе в кабінет. Підписавши всі папери, вона викликала помічницю.

— Аліна, що у нас по фоловерам? Накрутка йде?

— Вже майже десять мільйонів, Валентина Валеріївна! Я дала завдання нашій команді розкручувати другий аккаунт на випадок блокування.

— Добре, що це наша атака ботів заблокувала аккаунт цієї буйної, додатковий хайп.

— І плюс десять тисяч її передплатників.

— Курси продаються?

— Так, Валентина Валеріївна! Новий онлайн ретрит "життя без соціальних мереж" – хіт сезону.

— Відмінно. І останнє. Прослідкуй, щоб моя нова публікація висіла в рекомендаціях, як мінімум тиждень.

Сім'я

Леонід дивився на велике місто через панорамне вікно свого кабінету. Різнокольорові вогні, немов світлячки в полі, розсипалися внизу з приходом темряви. Десь внизу кипіло життя: в метро спускалися чоловіки, що поспішали додому до улюблених дружин і дітей, жінки, поспішаючи, забирали дітей зі шкіл і гуртків, щоб встигнути приготувати вечерю всій родині, студенти виходили з вузів, радіючи закінченню останньої пари, і тільки Леонід був поза цим галасливим бурхливим потоком під назвою Життя.

Вдома його чекала Софія, третя дружина, яку він не любив, як і перших двох. Вона була мовчазна і дурна, немов акваріумна рибка, але Леоніду навіть подобалося, що Софі, як вона просила себе називати, не лізла до нього з розмовами.

Тонка і дзвінка, вона цілими днями сиділа в телефоні і викладала свої фото в купальнику в соціальні мережі, підписуючи глибокодумними цитатами вчених про яких ніколи не чула, старанно копіюючи їх з ресурсу "цитати великих людей". Соні Свинюк було дев'ятнадцять років, коли Леонід одружився з нею. Вона заочно вступила до вузу, назву якого не могла вимовити і якби не гроші її батька, олігарха-втікача з сусідньої країни, Леонід би подумав, що це чергова ескортниця проїздом з Дубая, яку він зняв у нічному клубі.

Але так містично збіглося, що саме зараз Льоні необхідно було розвивати бізнес, а крім як знайомитися з панянками з пристойних сімей, як він їх величав, він більше нічого не вмів.

Друга дружина, Каріне, спекотна і гаряча, як південна ніч, кавказька принцеса, рознесла бізнес і життя Леоніда в тріски, побачивши по камері спостереження, як сонце її життя займається сексом відразу з двома жінками не важкої поведінки на покривалі, яке сто років тому вручну ткала її прапрабабуся. Розбивши весь кришталь і кераміку від Версаче, Каріне викликала двох з п'яти рідних братів, допомогти перевезти речі з дому чоловіка, колишнього і вже хворого.

Після візиту братів другої дружини, Леонід півроку лікував свій здоровий двадцятишестирічний організм в лікарні і

беззаперечно підписав документи на розлучення і поділ майна на користь постраждалої сторони.

Саме тоді він згадував Галину, свою першу дружину з хорошої сім'ї. У маленькому провінційному містечку вона була зіркою, а її тато, за випадковим збігом, був мером і господарем міста. Коли перед батьком з'явилася Галина і безглуздий хлопець в коротких, підстрелених брюках і зі стертою підошвою на туфлях, мудрий батько пригладив вуса і похитав головою. Вже через півроку Леонід катався на кращій іномарці, німецькій, кольору перлини, жив з Галиною у власному заміському будинку і керував невеликим заводиком з виробництва побутової хімії, який, як і будинок, був записаний на дружину. Леонід став новим господарем міста. Тверезим за кермом його вже ніхто і не пам'ятав. Навіть випадково збиту собаку і бабусю великодушний тесть пробачив у Новий Рік. Єдине, тато Галини, а вже й Льонечки, не пробачив зятю-невдасі — це відсутність онуків і погану пам'ять.

Амнезія вразила Леоніда відразу після заводика і п'янок в лазнях зі повіями, яких Льоня замовляв своїм друзям по інтернету. Він вже не виправдовувався перед Галиною та її татом і нахабно стверджував, що домігся всього сам. Люди в невеликому, на п'ятсот тисяч, містечку почали посміюватися над Іваничем, мовляв як так, хрещений батько міста, бандит, чесний і справедливий чоловік, який тут виріс і постарів і таку гниду пригріти. Іванич викликав Льоню і по-батьківськи попередив: мовляв, будеш якати, пащу порву.

Льоня затих на кілька тижнів, але після поставки відмінного кокаїну, знову взявся розповідати про те, що він всього домігся сам, а Галка, так, лайно на палиці, підібрав з жалості.

Дивом встигнувши втекти від гніву колишнього тестя, Льоня летів у велике місто, аж п'яти виблискували.