Кужіль і меч - Лотоцький Антін

Підходять старости молодого до варти молодої та й кажуть:

— Хоробрі дружинники, пустіть нашого князя до княгині, хай сяде біля неї. Дайте руку на згоду.

— Годі нам руку на згоду давати^ коли не знаємо кому маємо княгиню віддати! Покажіть вашого князя.

Старости привели мале хлоп'я.

— Ось вам наш князь, чоловік княгині, а ваш шурин.

— Не дуріте нас! — кажуть дружинники.-^ Цей малий до нашої княгині не доріс. ^

А старости вже іншого наперед виводять:

— І це не він,— кажуть дружинники,— куди йому до нашої княгині! Йому гуси пасти.

Не було вже що діяти, привели старости князя Семена. Тоді дружинники:

— Це вже справжній князь, але його за дурно не пустимо. І заплатили старости золотили грішми.

Тоді дівчата з почту молодої заспівали: Ч Ї "На Дунаю зимна вода,

Сталася з нами згода,

Дався нам Бог згодити, .

До купи ізлучити.

Відсунься, брате, від сестри ' Сяде ближчий аніж ти".

І повів дружба молодого за стіл, і посадив біля молодої. Тоді дівчата заспівали:

"Ой татар, братчик татар, Продав сестру за таляр, Чорну косу за шістак, Біле личко таки так!"

Настуся поклала голову на столі, а руки на колінах, пальці між пальці заложивши. А дівчата співали:

"Літа зозуленька Понад вишневий сад, До листа припадає: "Ой листе ж мій, листе Дрібний, зелений, Гніздечко мені вкриваєш!" А Настусечка у ненечки До стола припадає: *