Чарівні зерна - Іваненко Оксана
Куди більше за те, що давав їм посіяти лікар.
Де ж було чарівне? . — Що ж тепер нам робити? — зітхнула Мар'янка.—■ Невже ми зробили щось не так? Адже й не посварилися ми ні разу...
— І за роботою не сумував ніхто ніколи,— вставила Оксанка.
— І допомагали нам лише друзі,— додала Тетянка^
— А ворогів ми й близько не підпускали,— мовили Івасик і Панасик.
— Треба написати знову лікареві,— вирішив Юрко.
— Телеграма готова! — сказав Сашко і дременув до телеграфіста.
, Телеграма була знову заплутана, для стороннього ока зовсім незрозуміла:
— "Ми розпачі тчк Зерно все чудове тчк Ворогів не було тчк Земля дружба тчк Чарівне не знаємо де тчк. Привіт від усіх".
Телеграфіст знизав плечима, але цього разу взяв без заперечень і перестукав і цю телеграму. А відповідь була знову проста й звичайна: и
"Вітаю всіх тчк Змеліть потроху зерна з кожної ділянки тчк 3 найкращого борошна спечіть паляниці тчк Попередьте на млині і на хлібозаводі".
