Попались - Нечуй-Левицький Іван

Я ж тебе обчустрю деркачем. То це він усьому давав привід? і

Марко. Ні, бабо! То ми давали привід. Ми підмовили Микитку грать в ведмедя. Микитки не бийте, бо він не винен. %1.

Амалія. А це що? (Обертається до Санька й Марка).

Олеся (показуючи на Санька). Це циган. (Показуючи на Марка). А це коза. А ведмідь вже утік у ліс.

Амалія. Гарні, гарні! Дуріли без мене, от і попались! А тепер я все дочиста розкажу таткові й мамі. Пустувать можна, але дуріти зовсім вам не личить.

Келя й Олеся. Не кажіть, Амаліє Карлівно! Не кажіть-бо! Ми вже ніколи не будемо пустувать!

Амалія. А це що? (Достає з долу потрощену на шматки качку).

Олеся. То нам заманулось подивиться, що там всередині пищить та квакає.

Амалія. Пустувать можна, але треба й міру знати. Потривайте! Розкажу ж я директорові, що ви його гостинець молотком розміжчили, на дріб'язки побили. От він і не буде більше дарувать вам цяцьок.

Марко. Не кажіть-бо, не кажіть!

Амалія. Ну, на цей раз не скажу, але більше не пустуйте, бо тоді вже я всім розкажу за вас та за ваші вигадки.

Завіса.