У череві дерева - Дочинець Мирослав

– Починати треба з води. З плавання.

– З якого плавання? – силкувався я доснувати бесіду, але це вже промовляв не я, а хтось інший ворушив моїми губами. І слова переплелися з квітчастим мереживом, із луговими пахощами, музикою комашні, молитовним шептанням ватри.

Сон обережно прийняв мене у свої обійми. Ведмежий сон – без картинок, без тривожних змагань зі світом і самим собою. Спав у мене за пазухою і синій зошит, до якого я встиг, поки старий годував невидимого звіра, занотувати: "Не прив'язуйся до людей усім серцем, а тим більше – не віддавай їм свого серця. Їх много, а серце в тебе одне".

Дерево м'якої сили стояло над нами в нічній варті.