Казка на косичку - Галицька Олена

Від кого нам засуватися?

– А звірі?

– Ти подивися уважніше,– запропонувала їй Хатинка на Курячих Ніжках.

Маленька Бабка Йожка обережно подивилася у віконце. Так, вона знов побачила юрбу звірів, але поводилися вони незвичайно. По-перше, ніхто не ображав одне одного. По-друге, ніхто голосно не ревів, не кричав; а по третє, звірі терпляче шикувалися у чергу, яка починалася біля дверей Хатинки на Курячих Ніжках, а кінця їй і видно не було!

Першим стояв вже знайомий Облізлий Заєць.

– Зайчику, що це коїться? – пошепки спитала Маленька Бабка Йожка через шпаринку. – Це вони мене з'їсти прийшли? Чи не мало їм буде? – спробувала пожартувати вона крізь набігаючи сльози.

– Ми до школи прийшли записуватися, – відповів вухань. – Вчора Всюдисуща Сорока усім настрекотіла, що вчитися будемо. Каже, твоя Хатинка вельми розумна і все-все на світі знає… – Заєць не встиг закінчити.

З гущавини вийшли чарівнички. Лісна йшла попереду. Побачивши мешканців лісу, вона спитала, що трапилось, і Облізлий Заєць повторив свою розповідь. Чарівнички здивовано перезирнулися.

– Вчора ми вирішили відкрити курси для новоприбулих і вчити їх правилам поведінки в нашому Завороженому Лісі, – сказала Лісна. Ні про яку школу й мови не було…– але тут Хатинка на Курячих Ніжках взяла слово.

– Хіба погано буде вчити одне одного? Ви навчите нас, як правильно жити в лісі, а я…– тут Хатинка подивилася на Маленьку Бабку Йожку і поправилася, – МИ – будемо вчити вас читати, рахувати… Таким чином ми скоріш познайомимося одне з одним, а це полегшить нам як спілкування та подальше сумісне життя у Завороженому Лісі, так і спільну працю на благо усіх його мешканців.

Після почутої, такої довгої та складної фрази чарівничка Лісна надовго замовкла, а звірі загомоніли: "Бач, яка мудра! Як висловлюється! Аж страшно стає…". Нарешті Лісна спитала:

– Шановні мешканці Завороженого Лісу! Ви дійсно хочете вчитися?

І всі звірі схвально захитали головами, закрутили хвостами, а птахи, яких, до речі, теж було немало, замахали крилами.

– А ви, – звернулася вона до Хатинки на Курячих Ніжках та Маленької Бабки Йожки, – дійсно маєте намір і можливість вчити лісових жителів різним наукам?

Хатинка ствердно хитнулась, широко розчахнула двері, і усі побачили в її глибині великий блакитний екран, на якому світилися цифри та літери.

– Можемо починати хоч зараз. З чого почнемо: з абетки чи арифметики? Може, розпочнімо вивчати англійську мову? Чи географію? Я бачу тут тварин з усього світу. Мабуть, їм цікаво буде подивитися на рідні місця?

– Спочатку треба вибрати місце, де ви могли б влаштуватися, сказала чарівничка. – Рушаймо!

– А по дорозі якийсь мультик подивимось, – швидко додала Маленька Бабка Йожка.

Розділ 7

ПОТРІБНА ГАЛЯВИНА

Але подивитися мультики не вдалося. Спочатку чарівнички хотіли насварити Всюдисущу Сороку, яка забаламутила весь Заворожений Ліс, але та завчасно сховалася серед зебр, сподіваючись, що там її не помітять. Тоді Маленька Бабка Йожка почала розподіляти заворожців (тобто мешканців Завороженого Лісу) по групах для майбутнього навчання. Хатинка швидко занотовувала їхні списки до комп'ютера, а чарівнички відкрили нараду щодо майбутньої домівки для новоприбулих.

– Це має бути прегарна галявина, повна квітів,– захоплено промовила Ружа.

– Ще там має бути багато плодових дерев та кущів, – підтримала її Бузинка.

– І вода на випадок пожежі, – додала Блискітка.

– Вода потрібна не тільки для гасіння вогню, – сказала Хвилька. – А умиватися, прати, їжу готувати? Може, Біле озеро підійде?

– Ні, ні, ні, – вигукнула Бузинка. – Воно ж усе очеретом заросло, до води й не підійдеш, та й крокодил його вже зайняв…

– Тоді Чорне? – Ой ні, – заперечила озерна чарівничка Плесна. – Воно, звичайно, напрочуд гарне, але дуже глибоке. Туди ходити можна, тільки якщо плавати вмієш.

– Ти вмієш? – Бузинка смикнула за платтячко Маленьку Бабку Йожку, яка намагалася вгамувати зграйку чимсь невдоволених галасливих папуг.

– Зовсім не вмію. Тільки з кругом для плавання…

– Мабуть, потрібна ріка. Там води багато і вона весь час змінюється, бо тече, і вітер хвилі підганя… – Вітра не встигла закінчити, як її на півслові зупинила Лісна.

– Швидка течія, до того ж круті береги... Ти ж чула, вона зовсім плавати не вміє. То вже буде завдання дельфінам з Мореозера навчити. Вони як раз з експедиції по Великому Океану повернулися.

Вперед несміливо вийшла вдягнена у легеньку сріблясто-блакитну сукню джерельна чарівничка. Вона була наймолодша з усіх лісових господарок, тоненька, тендітна і навіть ще імені справжнього не мала.

– Можна, я скажу? – вона підняла руку наче в класі. – Я можу показати потрібну зелену квітучу галявину. Це недалеко від Мореозера. З усіх боків її оточують високі сосни, але ростуть вони не густо і пропускають достатньо сонця. Навкруги багато квітучих кущів: калина, бузок, шипшина, бузина… Поруч ростуть Вродлива Яблуня і Солодка Груша, якраз нині розквітли. Повітря таке густе й ароматне, що хоч ложкою їж. Є ягоди: малина, суниця, у сусідньому ялинникові грибів багато…

– Що ж це за галявина? – здивовано спитала Лісна. За розташуванням схожа на Суху, але звідки ж там зелена трава, польові квіти? Та й яблуня з грушею давно повсихали.

– Я там нещодавно відкрила джерельце, – смирно потупивши очі, відповіла наймолодша чарівничка. – Як нас вчили в Академії чарівництва. Вода там кришталево-чиста, цілюща, смачна, прохолодна. Тепер Суха Галявина зазеленіла й розквітла. Але джерельце ще слабке, його треба пильнувати, допомагати пробиватися на поверхню. Якщо Маленька Бабка Йожка та Хатинка на Курячих Ніжках згодяться доглядати за малим джерельцем, можна буде дозволити їм там оселитися.

Лісна схвально подивилася на джерельну чарівничку: – Це ти добре придумала і справу добру зробила. Ми усі тебе підтримаємо і допоможемо зберегти і виростити джерельце, щоб воно весь ліс напувало. А ти будеш зватися Кришталик на честь свого джерела на Кришталевій Галявині.

Усі майбутні учні були розподілені по класах, час та місце перших занять визначені. Маленька Бабка Йожка та Хатинка на Курячих Ніжках тепло попрощалися із Рипучим Вітряком, пообіцявши якнайчастіше приходити до нього в гості, і слідом за лісовими господарками пішли шукати потрібну Суху Галявину, яка тепер звалася Кришталевою.

Розділ 8

НІХТО НЕ ПРИЙШОВ…

Шалапутний Промінчик нарешті просочився крізь віконну шпаринку та полоскотав Маленькій Бабці Йожці носа. Вона чхнула раз, другий, розплющила очі та побачила, як знову танцюють веселі порошинки у сонячному світлі. І згадала – я у Завороженому Лісі! Зараз вийду на галявину, а там на мене вже чекають нові друзі!

Маленька Бабка Йожка швидко скинула пухнасту ковдрочку, скочила з маленького зручного ліжечка, яке надвечір приніс Пан Ведмідь, визнаний в окрузі майстер-мебляр. Пташки назбирали пуху, а шовкопряди разом з павуками швидко сплели тонку постільну білизну. Спати в такому ліжечку була сама насолода, і сни наснилися гарні-прегарні, і настрій був чудовий-пречудовий!

Але, розчахнувши навстіж двері, Маленька Бабка Йожка розчаровано зітхнула: пуста була галявина. Гіркі сльози покотилися з її очей, вона сіла на ґанку і голосно заплакала.

– Чого це ти зранку рюмсаєш? – спитала Хатинка на Курячих Ніжках, яка теж прокинулася і вже поралася по господарству. – Чого тобі на сніданок: млинців чи вареників з сиром?

– Ннн-ні-хх-то не при-ййй-шоввв… до… ммм-ме-ннне… Ддд-де ж ммм-мо-ї ддд-дру-зііі? І-і-і-і… А звідки це в тебе продукти? – хлюпаючи носом поцікавилася Маленька Бабка Йожка перспективою смачно попоїсти.

– Корова зранку цілий кошик молочних продуктів занесла, Ряба яєць підкинула. А борошна ще вчора Рипучий Вітряк відсипав. Та й Пан Ведмідь, окрім меблів, горнятко меду приніс. То що будеш?

– Млинці… Ні, вареники. І млинці і вареники, – майже перестала рюмсати Маленька Бабка Йожка.

Раптом галявиною вистрибом-вискоком промчав Облізлий Заєць з мотикою, і не встиг сховався за кущами, як Маленька Бабка Йожка кинулася слідом:

– Стій, Зайчику, куди ти? Де всі? Чому до мене ніхто не прийшов? Як же школа? З ким мені гратися?

– Спізнююся… Зайчиха зранку вже на капустяній грядці … Полоти, сапати… – і вмить щез з очей.

– Отакої… – похнюпилася мала. – Хто б мені пояснив, що тут, у Завороженому Лісі, зранку коїться?

– Давай у чарівничок спитаємо, – запропонувала Хатинка. – Он якраз Лісна до нас прямує.

Дійсно, на галявину вийшла Лісна зі своїм почтом. Усі чарівнички були свіжо вмиті, уквітчані фіалками та пролісками, кожна з них тримала плетеного кошика з невеличкою пляшечкою всередині.

– Ми збираємо вранішню росу з квітів, пояснила вона. – Це найкращий косметичний засіб для догляду за шкірою… – і тут тільки побачила заплакане обличчя Маленької Бабки Йожки. – Ти питаєш, де усі твої друзі? Вони працюють: Миші клуню, що біля Старого Млина, прибирають, Лиса курей стереже, Лис гусей пасе. Вовк з Вовчицею на пасовищі вівці доглядають. Їжакова родина допомагає білкам усіляких смаколиків шукати. Жабки воду каламутять, риби очищають. Чаплі глину місять, горобці глечики роблять, сороки по різних дорученнях розлетілися – усі при справі. Ліс нагляду та турботи потребує. А ти чого байдикуєш зарюмсана, невмита-незачесана?

Соромно стало Маленькій Бабці Йожці.

– Та я ще не встигла, – пробелькотіла вона. – От зараз піду до джерельця… – і перехопивши погляд Кришталика, згадала, ЩО напередодні обіцяла чарівничці – почищу та облаштую його. Квіти непогано було б поруч посадити, – її голос став більш впевненим.

– А ми допоможемо! – і чарівнички заходилися махати чарівними віточками, переміщуючи кущики духмяних трав та різнобарвних квітів ближче до Кришталевого Джерельця.

Працюючи разом з усіма, Маленька Бабка Йожка тихесенько хихикала про себе: – А ЛІС таки ЗАВОРОЖЕНИЙ! Цікаво, що роблять слони – будують дитячий садочок для мавпенят, де вихователями стануть леви?

Розділ 9

УСІ ПРИЙШЛИ!!!

– А крокодили, мабуть, скупчилися біля стоматологічної поліклініки, де пташки лікують їхні численні зуби? А страуси з жирафами за ким наввипередки ганяються? Мабуть, влаштували спортивні перегони для лінивців та черепах, щоб і вони без діла не сиділи, – розмірковувала Маленька Бабка Йожка.