Рятували конотоп - Давидов Анатолій
Ті щось виміряли й записували. Діти до них:
— Чому в Конотопі води не більшає?
— Як не більшає?—здивувався Іван Михайлович. — Ану, Петю, діставай свій кондуїт [1].
Петько повагом розкрив планшетку, вийняв звідти товстого зошита з прив'язаним до нього олівцем.
— Минулого літа, а воно, пам'ятаєте, було дощове, рівень води в цьому місці досягав одного метра десяти сантиметрів. Сьогодні ж, незважаючи на спеку, тут глибина один метр п'ятнадцять сантиметрів. А ви кажете, води не більшає!
— Теж мені радість! — крикнув хтось із дівчаток.— Що ті п'ять сантиметрів!
— Не кажи! — промовив Іван Михайлович.— Осушити річку легко, а ось "вилікувати" її важко: десятки років треба на це. Так що, друзі, набирайтесь терпіння! А тепер ходімо до школи, там ми з Петьком нову карту джерелець склали, будемо червоні кружальця на сині переробляти. Певне, є серед вас такі, що вже впорядкували джерельця?
Діти юрмою гайнули до школи.
