Весна-красна - Дніпрова Чайка
За коном чути гомін і крик; вбігає Літо, гукає.
Ой вогні купальські,
Всьому світу милі,
Нащо нам тяжкого
Лиха наробили?
Ой повійте, ві гри,
З крижаного моря,
Загасіте пломінь,
Заберіте горе.
Мила вірно ручку
Подала навіки,
А огонь неситий
Розлучив навіки.
Горе-горе-горе…
Чим на світі жити,
З рання й до останку
Тільки сльози лити!
Ворогів би бити
Або світ спалити –
Так-бо не звеліла
Покійна робити.
Всіх казала рівно
Милувать жаліти,
Та щодня, щочасу
Працювать-робити.
Насовують хмари, гуркоче грім; Діти вбігають з криком;
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В зеленому горщику!
Дощику, припусіи,
Я поїду в три кусти
Богу молиться,
Христу поклониться.
А у бога сирота
Замикала ворота
Ключиком-замочком,
Золотим платочком.
Збираються хмари, погрімлює грім. Літо біжить назустріч блискавці.
Літо
Побіжу, побіжу
До небесного вогню.
Я поскаржусь йому
На утрату мою.
Нехай він, той вогонь,
Або верне її,
Або й мене візьме –
Я не буду сам, ні!
Чутно великий грім та різкий крик убитого Літа. Вносять нари з убитим.
Всі xори
Горе-горе-горе…
Плачте, хлопці й діти,
Вашу радість вбито,
Вбито наше літо!
Дівочки-красуні,
Стійте, не співайте,
А з сльозами ревно
Літо уквітчайте:
Руту зелененьку,
Рожу червоненьку,
М’яту запашненьку,
Всякий цвіт дрібненький
Ви підіть зривайте,
У вінок сплітайте,
Літо заквітчаймо,
Пишно заспіваймо,
Літо звеличаймо.
Збоку, не бачачи Літа, співають служки Осені й Обжинки.
Ой куриться доріженька,
Куриться, куриться,
А вже наша .господиня
Журиться, журиться.
Ой треба би кониченьки
Продати, продати.
Ой треба нам музиченьки
Найняти, найняти.
Заріж, заріж, господине,
Індика, індика,
Щоб нам була із Варшави
Музика, музика.
Хоч з Варшави, не з Варшави,
З Кракова, Кракова,
Аби була музиченька
Готова, готова.
Входить Осінь, круг неї косарі, женці, молотники.
Осінь
Добрая година!
Я тут господиня.
(Оглядається кругом).
Тих нікчем немає?
Нам не заважають
Зерно золотеє,
Овочі розкішні, –
Все сховать в засіки
Та й спожити втішно.
Я тут господиня!
Хто мені тут рівня!
Туман
Не хвались, небого,
Я твій пан!
Я – туман!
Всіх переможу,
Всім лад дам!
Махає; вся сцена наповняється паром і закутується білою завісою.
Завіса
