Нові коментарі

21 березня 2025 17:30
Книга про те, як контролювати себе і свої бажання. Дізналася, чому ми робимо те, що робимо, і як стати сильнішою.
Сила волі - Келлі Макгонігал

23 лютого 2025 15:54
«Доктор Сон» Стівена Кінга — це не просто продовження класичного роману «Сяйво», а й глибоке дослідження теми відродження, внутрішніх травм та
Доктор Сон - Стівен Кінг

15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою

3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Шурхіт халатів, гримають двері, знов перезмінка... - Дзюбенко-Мейс Наталія

Аннотація до бестселера - Шурхіт халатів, гримають двері, знов перезмінка... - Дзюбенко-Мейс Наталія
Всі твори автора ⟹ Дзюбенко-Мейс Наталія
Всі твори автора ⟹ Дзюбенко-Мейс Наталія
Читаємо онлайн Шурхіт халатів, гримають двері, знов перезмінка... - Дзюбенко-Мейс Наталія
Шурхіт халатів, гримають двері, знов перезмінка,
Другий день поспіль стогне в палаті змучена жінка,
Стукає в шибу чорна ворона, холодно в світі,
Лікар загляне: ніц тут не вдієш, тре потерпіти…
Жінка народжує, стіни гойдаються в білій палаті,
Пташка скрекоче, стрілки завмерли на циферблаті,
Час зупинився, скрикує жінка, плаче від болю,
Коло за колом, наче заведена, коло за колом…
Вітер доносить звуки сирени… Вітер епохи…
Знов заспокоюють, знов умовляють: трохи ще… трохи…
Жінка – як море, що колихає срібну рибину,
Жінка – як скеля, що протискається у горловину.
Біля роддому купка солдатів в святошних мундирах,
Як сиротливо, як же незвично без командира!
Губи пошерхлі. Дивляться сумно в вікна палати:
Як їм без нього? Як тій дитині без свого тата?
Листям опалим крутиться промінь, стукає серце.
Вир у палаті, донечка плаче, жінка сміється.
...В братньому колі честь віддають вони зірці комбата…
Як їм сказати… губи пошерхли… як їм сказати…
Другий день поспіль стогне в палаті змучена жінка,
Стукає в шибу чорна ворона, холодно в світі,
Лікар загляне: ніц тут не вдієш, тре потерпіти…
Жінка народжує, стіни гойдаються в білій палаті,
Пташка скрекоче, стрілки завмерли на циферблаті,
Час зупинився, скрикує жінка, плаче від болю,
Коло за колом, наче заведена, коло за колом…
Вітер доносить звуки сирени… Вітер епохи…
Знов заспокоюють, знов умовляють: трохи ще… трохи…
Жінка – як море, що колихає срібну рибину,
Жінка – як скеля, що протискається у горловину.
Біля роддому купка солдатів в святошних мундирах,
Як сиротливо, як же незвично без командира!
Губи пошерхлі. Дивляться сумно в вікна палати:
Як їм без нього? Як тій дитині без свого тата?
Листям опалим крутиться промінь, стукає серце.
Вир у палаті, донечка плаче, жінка сміється.
...В братньому колі честь віддають вони зірці комбата…
Як їм сказати… губи пошерхли… як їм сказати…
Відгуки про книгу Шурхіт халатів, гримають двері, знов перезмінка... - Дзюбенко-Мейс Наталія (0)