Нові коментарі

2 липня 2025 12:13
Ця книга - справжнє відкриття! Захоплюючий сюжет та глибокі персонажі не залишать байдужим. Рекомендую всім, хто шукає щось більше, ніж просто
Я не вірю у казки - Лада Астра

2 липня 2025 12:02
Ця книга Джеймса Борга є чудовим посібником для вдосконалення навичок спілкування. Вона надає практичні поради, які допоможуть вам стати більш
Мистецтво говорити. Таємниці ефективного спілкування - Джеймс Борг (Джеймс Борґ)

1 липня 2025 18:32
Книга Джеймса Борга – практичний посібник для опанування ефективного спілкування. Вона вчить говорити так, щоб вас чули.
Мистецтво говорити. Таємниці ефективного спілкування - Джеймс Борг (Джеймс Борґ)

21 березня 2025 17:30
Книга про те, як контролювати себе і свої бажання. Дізналася, чому ми робимо те, що робимо, і як стати сильнішою.
Сила волі - Келлі Макгонігал

23 лютого 2025 15:54
«Доктор Сон» Стівена Кінга — це не просто продовження класичного роману «Сяйво», а й глибоке дослідження теми відродження, внутрішніх травм та
Доктор Сон - Стівен Кінг
Стоять коні - Лепкий Богдан

Читаємо онлайн Стоять коні - Лепкий Богдан
Стоять коні на припоні,
Копита червоні.
Та куди ж то ви гонили,
Де копита забагрили,
Бистроногі коні?..
Ой, гонили ми полями,
Степами-ярами,
Загубили слід до хати,
Де спить воля, наша мати,
Скована ланцями.
Серед збіжжя роздоріжжя
Сидів там невіжа.
На блудну дорогу справив,
Дорогого часу збавив,
Пхнув на бездоріжжя.
Аж учора ізвечора
Від ясного двора,
Ударили грізні громи,
Збудили нас. Де ми? Хто ми?
Нині це, чи вчора?
Збудили нас. Час вставати:
Зачало світати.
Рушаються в степах кости,
Калинові стогнуть мости,
Кличе воля — мати.
Гей ти, воле, наша доле,
Що спиш в чистім полі,
Бур’янами вкриваєшся,
А тернами пишаєшся,
Нещасная доле!
Чи нам тебе відшукати
Й привести до хати?
Чи блудити так повіки
Через гори, через ріки
За тобою, мати?
Стоять коні на припоні,
Копита червоні.
Та куди ж то ви ходили,
Де копита забагрили,
Бистроногі коні?!
Копита червоні.
Та куди ж то ви гонили,
Де копита забагрили,
Бистроногі коні?..
Ой, гонили ми полями,
Степами-ярами,
Загубили слід до хати,
Де спить воля, наша мати,
Скована ланцями.
Серед збіжжя роздоріжжя
Сидів там невіжа.
На блудну дорогу справив,
Дорогого часу збавив,
Пхнув на бездоріжжя.
Аж учора ізвечора
Від ясного двора,
Ударили грізні громи,
Збудили нас. Де ми? Хто ми?
Нині це, чи вчора?
Збудили нас. Час вставати:
Зачало світати.
Рушаються в степах кости,
Калинові стогнуть мости,
Кличе воля — мати.
Гей ти, воле, наша доле,
Що спиш в чистім полі,
Бур’янами вкриваєшся,
А тернами пишаєшся,
Нещасная доле!
Чи нам тебе відшукати
Й привести до хати?
Чи блудити так повіки
Через гори, через ріки
За тобою, мати?
Стоять коні на припоні,
Копита червоні.
Та куди ж то ви ходили,
Де копита забагрили,
Бистроногі коні?!
Відгуки про книгу Стоять коні - Лепкий Богдан (0)