Гей, дуби мої – зелені хмарочоси - Олійник Борис

Гей, дуби мої – зелені хмарочоси…
А мені уже дорога на похил.
Карі очі? Гойні брови? Чорні коси?..
Де ж ви, коні мої вірні?! Тільки пил.

Щось у білім… Хто се в білім? Хтось у білім.
А мені уже на осінь – жовтий лист.
Киньте, врешті! Ви коли-небуть любили?
Ви кого-небудь любили, мораліст?

Що це ззаду?.. Хтось позаду… Там, позаду,
Сірий вітер заміта мої сліди.
Ах, облиште! Що ви знаєте про зраду,
Коли зорі б’ються в шибку, як сліпі?

Вам би, мила, пасувало тільки чорне.
Тільки чорне вам пасує. Але ж ви
Окрутили навіть гетевського чорта
Театральним поворотом голови.

Ця майстерність прибиратися у біле,
Голубино-непорочна білизна!
Ви б давно мене зіницями убили,
Коли б я себе в зіницях не впізнав.

Полиняло, оджовтіло, зголубіло.
Всі печалі мої встигли на експрес…
Ви б давно мене медовістю убили,
Коб я вчасно від отрути не воскрес.