Мій друже! Я Красу люблю,
І з кожної хвилини
Собі ілюзію роблю,
Бо в тій хвилинності ловлю
Я щастя одробини.

Що є життя? Коротка мить.
Яке його надбання?
Красою душу напоїть
І, не вагаючись, прожить
Хвилину раювання.

Краса! На світі цім Краса —
Натхненна чарівниця,
Що відкриває небеса,
Вершить найбільші чудеса,
Мов казкова цариця.

Її я славлю, і хвалю,
І кожну їй хвилину
Готов оддати без жалю.
Мій друже, я Красу люблю…
Як рідну Україну!

1912

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Краса - Вороний Микола (0)

Схожі книги:

Блакить мою душу обвіяла - Павло Тичина В камені, в дереві, на папері... - Кисельов Леонід При цих деревах, в цім ладу - Малкович Іван У cвіті цім так малo дoбpoти - Рябченко Інна Про душу не мов мені, мила - Щурат Василь