Віщба - Боровиковський Левко

– Чомусь мій кінь вороненький
Не пив у криниці;
Чомсь брязнула на кілочку
Шабля край полиці.
– Вітер вінув проз віконце –
Шабля забряжчала;
Ніччю, синку, сніженьками
Криниця припала.
– Шибка, нене, не дзвонила;
Криниця – як слізка:
Певно, певно, моя мила
У чужого ліжка!
Кінь та шабля – моя віра:
Розгадав їх вістку…
Не плач, нене, пусти мене –
Привезу невістку…