відпостити всю зиму замість мене... - Андрусяк Іван

відпостити всю зиму замість мене

хіба зуміє ця челядинб

впаде звізда і оскоромить вени

зелений хрускіт теплого вина


питво солодке а провадить сушу

на рушникове листя тихо ша

таку плиткэ таку холодну душу

витравлює споряджена душа


їй несть числа і звір її неплодний

і висне дар над волосом її

челядині бракує обезводнень

розщеплених у череві змії


чий палець вріжу кров чия загусне

меж бартками вколошканий пісок

зело лелію на велику пустку

озпінених на ложі подушόк


і мжичить сонний лоск під образами

позлітка заліпила образи

а ця душа попукана так само

як кόшниця зі свіжої лози