Гнилий плід - Паламарчук Олег

На все місто красуня Роксана, дочка багатого крамаря, була горда з себе, вередлива. Скільки парубків до неї сватів засилали, вона всім відмовляла, наче виглядала принца.

Старий крамар, поважний чоловік, дуже любив свою доньку-красуню і не раз говорив:

— Вибирай, доню, сама, тобі жити. Як постелиш, так і виспишся.

Надумав женихатися до дівчини син бондаря Роман. Подивилася на бондарчука гордовита Роксана — хлопець сподобався їй. Але виду не подала..

— Добре, Романе, вийду я за тебе заміж, але доведи спершу свою любов.

— Ти миліша мені од власного життя! — загорілися очі в закоханого юнака. — Кажи: все зроблю!

— У префекта нашого міста є великий сад, де росте заморська яблуня. Мабуть, чудодійну силу мають її плоди. Ось ти і зірви мені золотисте яблуко, що достигло на самому вершечку. Зваж на те, що господар пильнує за своєю чудо-яблунькою.

Роман квапився виконувати бажання нареченої, але тільки перемайнув через паркан, а там — пси. Пошматували одяг на хлопцеві — ледве врятувався. Соромно було на очі дівчини показатись, але Роман не втрачав надій. Вирішив хитрістю свого добитися. Ходив уночі годувати псів, аж поки ті звикли до нього.

Яблуко так високо висіло, що годі було дістати. Тільки руку простягнув, як тріснула під ногами гілка — хлопець звалився з дерева. Після цього випадку тиждень відлежав, та думка про Роксану не покидала, ятрила душу.

На третій раз щастя було на його боці. Вранці велике золотисте яблуко Роман підніс своїй нареченій.

Роксана жадібно вкусила довгожданий плід — і тут же скривилася, сплюнула.

— Гниле всередині! Кисле! — зарепетувала вона. — Навіщо мені приніс таке?

— Ти ж сама його вибрала! — виправдовувався юнак.

— Не хочу ані тебе, ані твого яблука! — показала йому на двері розгнівана вередунка.

— А я і сам піду тепер, бо переконаний, що ти, як і цей плід: здалеку на верхівці дерева він здається таким гарним, соковитим, чудодійним, а вкусиш — сама кислота та гниль, — сказав Роман, син бондаря. І з тих пір навіть не дивився у бік красуні Роксани.