Нові коментарі

21 березня 2025 17:30
Книга про те, як контролювати себе і свої бажання. Дізналася, чому ми робимо те, що робимо, і як стати сильнішою.
Сила волі - Келлі Макгонігал

23 лютого 2025 15:54
«Доктор Сон» Стівена Кінга — це не просто продовження класичного роману «Сяйво», а й глибоке дослідження теми відродження, внутрішніх травм та
Доктор Сон - Стівен Кінг

15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою

3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Пляц - Щоголів Яків

Читаємо онлайн Пляц - Щоголів Яків
Я пам'ятаю вечір темний
Тепер далекої весни,
Зелений берег, ліс таємний,
Смоляні пахощі сосни.
З мого проквітчаного пляца
Я ждав тебе. Тії пори
Од брам далекого палаца,
Як сарна, збігла ти з гори.
Висока й гожа, мов тополя;
Гнучка, як восені тала,
Ти серед пишного роздолля
До мене руки простягла;
Пером до рам моїх припала,
Лицем черкнулася лиця,
І, вся в дроготі, віщовала,
Що наше щастя без кінця!
А без кінця нема нічого
На обездоленій землі:
Не стало серця дорогого,
Сподія смеркла в темній млі…
В утомі, знівечений роком,
Я довго по світу бродив
І ось, під старість, ненароком
В отчизну здалека забрів.
І захотілося востаннє
Ще раз поглянути на пляц,
Що бачив наше розтаваннє,
На сосну, берег і палац.
І що знайшов я? Ніч спадала,
В руїнах мур вітри гули,
На вежах скрипли завівала,
Плющами брами заросли;
А пляц, що повний був квітками,
Тепер плодив кубла гадюк,
І над помірлими лугами
З сосни драпежний кракав крюк…
1882
Джерело: Бібліотека Кошового Писаря.
Тепер далекої весни,
Зелений берег, ліс таємний,
Смоляні пахощі сосни.
З мого проквітчаного пляца
Я ждав тебе. Тії пори
Од брам далекого палаца,
Як сарна, збігла ти з гори.
Висока й гожа, мов тополя;
Гнучка, як восені тала,
Ти серед пишного роздолля
До мене руки простягла;
Пером до рам моїх припала,
Лицем черкнулася лиця,
І, вся в дроготі, віщовала,
Що наше щастя без кінця!
А без кінця нема нічого
На обездоленій землі:
Не стало серця дорогого,
Сподія смеркла в темній млі…
В утомі, знівечений роком,
Я довго по світу бродив
І ось, під старість, ненароком
В отчизну здалека забрів.
І захотілося востаннє
Ще раз поглянути на пляц,
Що бачив наше розтаваннє,
На сосну, берег і палац.
І що знайшов я? Ніч спадала,
В руїнах мур вітри гули,
На вежах скрипли завівала,
Плющами брами заросли;
А пляц, що повний був квітками,
Тепер плодив кубла гадюк,
І над помірлими лугами
З сосни драпежний кракав крюк…
1882
Джерело: Бібліотека Кошового Писаря.
Відгуки про книгу Пляц - Щоголів Яків (0)