Вагітна від мільйонера-боса - Ekaterina
— Брате, я все знаю, я слухала твої аудіозаписи, що ти мені вчора прислав, і будь щасливий, ми підтримуємо тебе, я сподіваюся, що мої діти колись зустрінуться з твоїми, коли виростуть, — каже мені сестра.
— Як ваша друга сестра, я ціную, що ви все це врахували, з тими підписаними документами ви вільні, я не можу повірити, що ви звільнилися з компанії наших батьків, але це найкраще, для вашого психічного здоров’я — мій інша сестра каже мені.
Вони підходять і обіймають мене.
Ізабель, яка мовчала, нарешті заговорила. — Давай підпишемо папери, Алехандро. Ми обидва заслуговуємо на новий шанс.
Ми попрямували до кімнати, де готували документи на розлучення. Ми з Ізабель підписали твердими руками, знаючи, що звільняємося від союзу без кохання. Коли ми закінчили, вона подивилася на мене з поєднанням смутку та полегшення.
«Я бажаю тобі всього найкращого, Алехандро, на щастя, Валерію вдалося врятувати, вона в порядку», — сказала Ізабель. "Сподіваюся, ти знайдеш щастя, яке шукаєш, на її губах, на губах Валерії, що ти кохаєшся так, як вона, і тобі подобається те, що ти відчуваєш, тому що я вперше відчув справжній поцілунок, і це було" з тобою, — каже він мені гучним голосом.
— Дякую, Ізабель, — щиро відповів я. — Я бажаю тобі того ж.
З підписаними паперами я повернувся до бібліотеки, де ще були мої батьки. «Це до побачення», — сказав я, відчуваючи дивну суміш смутку й полегшення. «Сподіваюся, одного дня ви зрозумієте, чому мені довелося це зробити», — кажу я їм, відчуваючи, що щось пішло не так, побачивши мою маму з холодними очима, я думаю, що я ніколи не любив себе, і я не знаю чому.
Мерседес нічого не сказала, але її обличчя говорило все. Батько підійшов і коротко мене обійняв. — Щасти тобі, сину. Я сподіваюся, що ти знайдеш те, що шукаєш, і я сподіваюся, що одного дня ти повернешся і скажеш, що ти був неправий, я буду чекати тебе тут», — каже він мені.
Я залишив особняк з твердим рішенням не повертатися. Я попрямував до особняка моїх сестер, де я знав, що мене зустрінуть з розпростертими обіймами. Я знав, що мій племінник, якому скоро виповниться 18 років, буде готовий взяти на себе його роль у сім’ї, якщо захоче.
Коли я йшов, я відчував, що нарешті взяв контроль над своїм життям. Я був готовий дивитися в майбутнє з надією та рішучістю, знаючи, що вперше я приймаю рішення для себе, а не для очікувань інших.
Я прибув в аеропорт близько 10 ранку, а мій рейс до Іспанії був призначений на 10:20 ранку, я чекав цього моменту, щоб знову опинитися, я просто хотів потрапити в свій секретний особняк, з Валерією і розповісти її, що я її люблю, і щоб мати можливість мати з нею дитину, як тільки все було вирішено, і поза компанією, тепер настав час мати з нею дітей.
