Записки в узголів’ї - Сей Сенагон

китайської мальви та кислиці. 303. Літній одяг

Літній одяг має бути тоненьким. Однак той, хто приходить лише в кімоно, – зовсім некультурний, і також погано, коли влітку на людині одягнуто багато кімоно, навіть ходити незручно.

304. Дуже прикро, коли діти імператора

Дуже прикро, коли діти імператора мають низьку посаду. Люди розчаровані, навіть, коли чюнаґон, який служить у палаці, колись мав низьку посаду, не кажучи вже про дітей імператора.

305. Хвороби

Хвороба грудей. Хвороба, наслана злими духами.

Хвороби, причину яких варто розгадати, та через них пропадає охота їсти.

У дівчини років вісімнадцяти-дев’ятнадцяти волосся дуже гарне, воно падає рівними хвилями до землі… Ця дівчина пухленька, гарненька, обличчя чудового білого кольору. Та от їй не дають спокою зуби, що постійно болять. Пасма волосся спало на обличчя, мокре від сліз, воно прилипло до лоба. Та дівчина не помічає цього, притискає руку до вже почервонілої руки. Яка ж вона мила.

У восьмому місяці я бачила молоду жінку, яка страждала від болю в грудях. Білий одяг ніжно спадав донизу, верхній одяг кольору айстри зачаровував своєю красою.

Придворні дами, подруги хворої, приходили навідати її, а біля входу до її опочивальні зібралася велика кількість знатних молодих чоловіків.

– Як шкода. І часто вона страждає від цього? – питали вони з доволі байдужим виглядом.

Та ось той, хто по-справжньому її кохав, стояв оддалік і нічого не міг запитати, оскільки їх кохання було таємним.

Хвора дама зав’язала своє довге прекрасне волосся і сіла на ліжко, скаржачись, що її нудить. Та все одно вона була неймовірно гарною.

Імператриця, дізнавшись, що дамі погано, прислала священика, щоб читати сутри. У нього був дуже гарний голос. Його всадовили за церемоніальною завісою.

До тісної кімнати, у якій навіть не можна було поворухнутися, зайшло дуже багато дам, всі хотіли послухати сутри. Їх не приховувало ніщо, вони з’явилися прямо перед священиком, через що він частенько поглядав на них, що, боюсь, могло накликати на нього небесну кару.

306. Те, що не радує

Коли збираєшся до храму, і от – пішов дощ.

Коли людина, яка тобі служить, несподівано говорить, що віддана іншій.

Коли годувальниця, яка зовсім не любить дитину, виховує свого підопічного. Ця дитина зовсім не погана, то чому ж її виховує така людина? Навіть коли дитина плаче, годувальниці немає до того діла. І от коли дитина виростає, то, звісно, стає неповноцінною людиною.

307. Дуже погано, коли чоловіки

Дуже погано, коли чоловіки, прийшовши до придворної дами, починають їсти. Проте, гідні осуду й ті, хто їх пригощає. Інколи придворна дама навіть намагається вмовляти свого коханого: «Ну, ще трохи». Зрозуміло, що тоді чоловік не може прикрити рота рукою або відвернутися, тож доводиться їсти, хоче він того чи ні.

На мій погляд, не треба пропонувати гостю і чашки рису з гарячою водою, навіть якщо він прийшов до тебе пізно і напідпитку. Можливо, він вважатиме даму занадто безсердечною і більше взагалі ніколи не прийде. То нехай так і буде.

Та якщо дама перебуває в себе вдома і слуги винесуть гостю якесь частування, то це ще нічого, однак все ж не зовсім гарно.

308. Коли в храмі Хасе хочеш усамітнитись

Коли в храмі Хасе хочеш усамітнитись у своїй келії, дуже прикро бачити, як різні мужлани розсядуться біля неї рядами.

Пам’ятаю, мені дуже захотілося помолитися. Майже оглушена шумом гірського потоку, я з великим зусиллям підіймалася незліченними сходами, які все тягнулися й тягнулися догори, мріючи, що все ж таки, нарешті, зможу побачити лик Будди.

Аж раптом я бачу, що біля мене зібралося багато ченців у білих рясах. Вони все б’ють земні поклони, встають, потім знову кланяються і ніяк не хочуть відступитися. Мені стало так прикро, що я була готова, якби, звісно, могла, відштовхнути їх убік і йти далі.

Скрізь так!

Знатних вельмож завжди супроводжує безліч слуг, які і розганяють увесь натовп, та людям на кшталт мене, які не настільки високого стану, важко навести лад. Здавалось би, уже час і звикнути, та все одно важко щоразу в цьому переконуватися.

Стає ніяково, ніби гарно начищена шпилька для волосся впала в купу сміття.

309. Те, що неприємно вимовляти

Слова якоїсь знатної людини, які треба вимовити вголос і нічого не упускати.

Нелегко також висловити подяку знатній особі, яка прислала тобі подарунок.

Твій син, який тобі здається все ще зовсім маленьким, задає таке питання, що тобі навіть слова не йдуть у голову від здивування.

310. Одяг куродо четвертого рангу

Одяг куродо четвертого рангу найкрасивіший взимку. А куродо шостого рангу має найкраще літнє вбрання.

311. Гідність

Про гідність чоловіка або жінки мають судити інші люди, а не сама особа. Що ж стосується знатних осіб, то до них ще більша увага. Це можна порівняти, коли кішка стає на землю і її всім видно. Точно так і високі чини – завжди в усіх перед очима.

312. Якщо якесь обличчя

Якщо якесь обличчя здається нам особливо прекрасним, то при кожній зустрічі з людиною постійно милуєшся нею.

З картинами ж зовсім не так: якщо постійно на них дивитися, то швидко звикаєш. У моїй кімнаті також є чудові ширми з дуже гарними малюнками, та я ніколи на них не дивлюсь. Набагато цікавіше дивитися на людське обличчя.

У кожній негарній речі можна завжди помітити щось гарне, а в прекрасній речі, на жаль, – щось потворне.

313. Теслі

Я думаю, що теслі, коли будують щось, то не повинні розсідатися і обідати повільно, з’ївши чашку рису з супом місо. Вони мають швиденько щось покидати до рота і знову працювати. Та ось одного разу я побачила, як вони працюють, і зрозуміла, що тільки те й роблять, що їдять. Як же це неприємно!

314. Некультурні люди ті, хто…

Некультурні люди ті, хто в листах і про минуле, і про теперішнє пишуть зовсім неуважно, ще й до того ж інколи в якійсь розмові плутають вас з іншою особою.

315. В якомусь місці один чоловік

В якомусь місці один чоловік не з молодих аристократів, однак відомий світський гуляка з витонченою душею, відвідав колись одну даму, не буду називати її ім’я.

Та ось настав час розставання. Чоловік запевняв, що ця ніч завжди буде в його серці, він ніколи її не забуде, і, нарешті, пішов. Вона не відводила очей з його постаті. Це було дуже гарно.

Та чоловік лише зробив вигляд, що пішов, насправді, сховався в тіні.

Йому хотілося сказати