© «Я прогулювався парком. Побачив танцювальний майданчик, біля якого юрмилися хлопці й дівчата. Я попрямував до них. Раптом прямо мені під ноги впав електричний стовп. Я почав просити хлопців, щоб ті допомогли його підняти. Але на моє прохання відгукнулися лише декілька дівчат. Гуртом ми спробували підняти стовп, аж марно. Він наче прикипів до землі».
Це сон хлопця, схильного до гомосексуалізму.
Але разом з тим є сни, в яких ті чи інші предмети нічого не символізують: стовп — це просто стовп, мітла — не фальшивий друг чи щось інше, а просто мітла, а стіл — не сімейне життя, а просто предмет побуту.
© «Лікарка сказала мені, що в мене фіброміома і чимала. Треба готуватися до операції. Повертаючись з лікарні, я всю дорогу плакала. Не тому що боялася операції, а тому що замешкувала в Києві лише декілька років і не мала тут ні родичів, ні друзів, зате мала п’ятирічного сина і дуже вимогливого чоловіка. Хто доглядатиме за хлопцем, коли я перебуватиму в лікарні? Як поставиться чоловік до того, що я порожня? Я не сказала йому про висновок лікарки. Лише просила Бога, щоб він якось допоміг мені. Промайнуло декілька днів і мені приснилося, що я йду до університету, де в той час працювала, і бачу посеред хідника стовп. Люди спокійно оминають його, ніхто не дивується, що його поставили саме тут. Підходжу ближче і бачу приклеєне до нього оголошення. Хочу прочитати, але не можу: замість зрозумілого тексту якісь гачки, кружки, палички…
Прокинувшись, я розкрила Сонник, але не знайшла в ньому слів «стовп» та «оголошення». Тож залишився мій сон нерозгаданим. А через декілька днів, прямуючи тією ж вулицею, я помітила на одному зі стовпів саморобне оголошення. Досі я ніколи не читала такі оголошення, сердилася, що люди паскудять ними стовпи, а зараз згадала свій сон і підійшла до стовпа. В оголошенні мовилося, що в лікарні поблизу щодня, з ранку до обіду приймає екстрасенс Світлана Б. Я завжди скептично ставилася до різних магів, екстрасенсів й надто до тих, які прикрашають стовпи писаними від руки оголошеннями, а нині… подалася в ту лікарню.
Під кабінетом, де приймала Світлана Б., сиділа лише одна жінка, котра, як виявилося, теж прийшла вперше.
Кабінет виявився дуже маленьким: письмовий стіл, масажний стіл і стілець у кутку. На столі ніяких магічних атрибутів, хрестиків, ікон, свічок. Лише ручка і папка. Екстрасенс — скромна жіночка років тридцяти, запитавши, що мене турбує, попросила мене лягти на стіл, а сама сіла на стілець під дверима. Я лягла і через якусь хвилину відчула холод. Наче хтось поклав мені на живіт снігову брилу. Жіночка під час сеансу не промовила ні слова, але, незважаючи на це, «брила» ставала все холоднішою і важчою. Підвівшись, я сказала їй про це. «Нічого дивного, — відповіла та. — Я виморожую вашу пухлину. Прийдіть через тиждень». Після чотирьох сеансів вона направила мене на огляд до лікарки. Та була дуже здивована, оскільки виявилося, що моя фіброміома зменшилася майже вполовину. Світлана, дізнавшись про це, щиро зраділа і запевнила мене, що невдовзі я забуду про недугу. Ми розговорилися. Виявилося, що за освітою вона медсестра, працювала десять років у військовому госпіталі в Калінінграді. Там і відкрила в собі здібності силою думки, побажання допомагати хворим. Перебралася до Києва з чоловіком-офіцером, який після проголошення незалежності України вирішив пове-рнутися на батьківщину.
Після ще трьох сеансів Світлана сказала: «Прийдіть ще раз, я подивлюся, чи слід проводити ще один сеанс чи ні». Я прийшла, але не застала її. Виявилося, що жінці вдвоє збільшили орендну плату і вона змушена була відмовитися від оренди, оскільки брала за лікування, вважай, копійки.
А я через декілька тижнів подалася до своєї лікарки. Та спершу поставила діагноз «фіброматоз», а потім сказала, що не має до мене жодних претензій: все гаразд.
Дуже шкодую, що мені так і не вдалося розшукати Світлану Б. і подякувати їй за лікування. Тепер я дуже серйозно ставлюся до своїх снів».
Сходи (драбина) — життєва перспектива. Якщо піднімаєтеся вгору — духовні здобутки, самовдосконалення, кар’єрний ріст. Якщо спускаєтеся — проаналізуйте свої вчинки; спробуйте зрозуміти, що заважає вам домогтися успіху. Сходи ламаються у вас під ногами — мусите рухатися вперед, назад нема вороття. Впасти зі сходів чи разом зі сходами — крах життєвих планів.
Театр — перебувати в ньому — туга за небувалим, прагнення нового, яскравого життя, сповненого небуденних відчуттів і пригод. Бачити себе актором — ваші мрії часткового збудуться. У театрі гасне світло — велике розчарування, втрата ілюзій. Театр горить — повернення до реальності.
Школа (технікум, інститут) — відчуття залежності; внутрішньої несвобо-ди, інші негативні емоції. Вам треба переглянути своє минуле, відмовитися від накинутих вам стереотипів, від однозначного, плаского тлумачення явищ і вчинків. Заклик до творчості.
Церква — стара дерев’яна — заклик повернутися до колишньої — щирої, безпосередньої віри; ви заблукали, збилися на манівці. Спробуйте осмислити своє життя, згадати свої юнацькі мрії, поривання, життєві плани.
Молитися в такій церкві — щастя не за горами.
Собор, багата церква — покращання справ у державі, в суспільстві. Молитися в соборі — ви надаєте першорядне значення формі речей, обрядності, своєму зовнішньому виглядові, мало дбаєте про здоров’я душі.
Ярмарок — суєта, славолюбство. Купувати щось на ярмарку — домагатися успіху нечесним способом.
XIX. РечіАбажур (а також парасоля, тент). Ви добра людина, але вам бракує мужності; впевненості, рішучості. Ви повсякчас шукаєте собі опікуна, покровителя. Якщо уві сні під час зливи ви встигаєте сховатися під тентом чи знайти парасолю — сподівайтеся покращення свого настрою, а відтак і справ.
Єдина порада — молитва про Божу долоню над своєю головою.
Багаж (вантаж) — труднощі, провини, гріхи, нерозв’язані проблеми; далека, не вельми приємна мандрівка.
© «Мого чоловіка хтось убив неподалеку від нашого будинку.
