Максим Темний. Володар Заборонених Земель. - Костянтин Шелест

Уся кімната світилася червоною загравою, ніби той гадський Червоний холодець, Рожева, блін її мрія, затекла сюди. А за кілька хвилин його накрило. Такого болю він не відчував ще ніколи. Резерв, що повністю спорожнів в боротьбі з привидом, заповнився за пару рахунків і продовжував заливатися. Запізно згадав, що спосіб контролювати наповнення резерву він так і не придумав. Та й, мабуть, нічого б це не дало… Розірве... як грілку. Тіло не відчував зовсім, у вухах гриміло, очі горіли, ніби в них світив прожектор. Сховатися від болю було нікуди. Усередині нього, ніби застрягла величезна бульбашка повітря, і вона все збільшувалася і збільшувалася, розсовуючи все навколо. Свідомість поверталася іноді, тоді, коли вдавалося зітхнути. Проте, в ці миті думав він ясно і зв'язно. Думка була одна – це вже все? Він востаннє прокинувся, чи ще трохи поживе? Другим зором бачив себе самого в центрі величезної кулі червоної плазми, що заповнила всю кімнату і йде кудись за її межі… куля ця продовжувала рости і розбухати, її тіло було пов'язане з Максом товстелезними канатами, які ллються енергією, всі вони були продовженням його власної енергосистеми. "От дідько… як у кіно... " – подумав Макс, знову втрачаючи свідомість. В одну з миттєвостей усвідомлення, коли він хоч щось ще міг думати, перед внутрішнім поглядом пробіг зелений рядок

"Блокування знято. Доступ повний. Впровадження завершено. Запуск проведено."